Справа № 2-3992/10

Рішення

Іменем України

13 липня 2010 року                     Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого  -  судді Ревуцького С.І.,

при секретарі – Коваленко Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання протиправним рішення УПФУ в Бердянському районі про відмову у доплаті до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зобов’язання нарахувати суму недоплаченої пенсії дітям війни,  

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона народилася 1937 року  і,  відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відноситься до цієї категорії громадян та має право на виплату щомісячної державної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  починаючі з 01.01.06 року.

Дію цього положення Закону щодо підвищення пенсії було призупинено Законами „Про Державний бюджет України на 2006 рік”  та „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, тому їй не нараховувалася та не виплачувалася вказана доплата. З січня 2008 року позивачу виплачувалася надбавка в обмеженому розмірі.

 Зазначає також, що вона звернулася до позивача письмово з вимогою про нарахування їй, як дитині війни, відповідної доплати, але їй було відмовлено.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.07 року та № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, якими визнано неконституційними відповідні норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України», позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену доплату до пенсії за 2006-2009 роки та з 01 січня 2010 до 31 травня 2010 року.

Просить також поновити строк звернення до суду, оскільки про порушення прав позивачу стало відомо тільки після висвітлення цих подій в засобах масової інформації наприкінці 2008 року.

В судове засідання позивач не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, на позові наполягає.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився,  подав письмові заперечення, в яких посилається на те, що Пенсійний Фонд протягом 2006-2009 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки ст. 7 ЗУ № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пункт 9 Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.

Представник відповідача посилається також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважає, що згідно зі статтею 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначений цим законом мінімальний розмір пенсії  застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.

Також представник зазначає, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначається яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсії.

Відповідач також просить застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Просить в позові відмовити.

Аналізуючи надані в справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується наявним у неї посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.06 року,  дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.

Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділ; пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-1 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ 10-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не коригувався та вона у 2009 та 2010 роках не 6ула обмежена у дії.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначене тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007, 2008, 2009 роки. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо не визначення розміру мінімальної пенсії здійснення розрахунків необґрунтованими.

Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для  виконання судових рішень.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок цих коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України він розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004 року був покладений на відповідача. Проте, як вбачається, відповідач ніяких дій щодо участі у формуванні Бюджету України не вчинив та доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав. За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22.05.08 року по 31.05.2010  є законними, обґрунтованими мають бути задоволені.

Вимога позивача про поновлення пропущеного з поважних причин строку позовної давності згідно з положеннями ст. 257 ЦК України є необґрунтованою.

Керуючись ст. 57-60 ЦПК України, ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду  України № 6-рп від 09.07.07 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», суд

вирішив:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бердянському районі задовольнити частково.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірним.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Бердянському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка  була виплачена у цей період.

 В іншій частині позову відмовити.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Бердянського міськрайонного суду:                                    С.І.Ревуцький