Справа № 2а-190
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти № 2 ДПС ДАІ для обслуговування доріг державного значення при ГУМВС України в Запорізькій області Мельника Віталія Анатолійовича, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
УСТАНОВИВ :
23.06.2009р., ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом та уточнив свої вимоги, просив поновити йому строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно нього 10.03.2009р. інспектором адміністративної практики роти № 2 ДПС ДАІ ОДДЗ при ГУМВС України в Запорізькій області Мельником В.А., та цю постанову скасувати.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 065781 від 10.03.2009р., на нього накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. Вважає, що постанова винесена незаконно, оскільки вона винесена з порушенням чинного законодавства України.
Крім того, позивач наполягав, що зазначене у цій постанові правопорушення він не скоював, він не погоджується з тим, що допустив перевищення допустимої швидкості руху на вказаній у зазначеній постанові ділянці дороги.
В судове засідання позивач не з’явився та надіслав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з’явився та надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також просив відмовити у задоволенні позову (а.с.23).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що згідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 065781 від 10.03.2009р. (надалі – постанова), винесену інспектором АП роти ДПС ДАІ № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Мельником В.А. відносно позивача по справі ОСОБА_1, останній 07.03.2009р., о 09-30 годині, на 325 км. автодороги Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем „Крайслер”, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 126 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 36 км/год., і порушив пункт 12.6 Г ПДР України. На підставі зазначеного ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. (а.с.3).
В самій фабулі постанови не зазначено, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 вимірювалась технічним приладом вимірювання швидкості «Візир». Нижче фабули описаного правопорушення у цій же постанові лише є посилання на серійний номер приладу „Візир”: „0812550”. І лише можна припускати, що саме технічний прилад „Візир” застосовувався інспектором ДАІ, з доданого до постанови копії фотознімку, де зафіксована задня частина автомобіля невідомої марки з реєстраційним номером АР 9499 АС (а.с.4). У верхній частині цього фотознімку зазначено: 07.03.09, 09:30:44, нижче російською мовою: «скорость 126 км/ч». Фотознімок посадовою особою не підписаний і не завірений печаткою підрозділу ДАІ.
Відповідно до ст. 294 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанову по справі по адміністративне правопорушення винесено 10.03.2009р. і в ній зазначена інформація щодо відправлення копії цієї ж постанови правопорушнику поштою за вихідним № 1715/1 від 13.03.2009р.
Відповідно до відмітки на наданому позивачем поштовому конверті, постанова відправлена тільки 09.06.2009р., тобто з порушенням триденного строку, встановлено ч.6 ст. 258 КУпАП (а.с.5). Ця ж постанова надійшла до м. Бердянськ Запорізької області 05.06.2009р. та отримана позивачем 14.06.2009р., відповідно до відмітки на тому ж конверті. З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 23.06.2009р., тому є достатні підстави для задоволення вимог позивача щодо поновлення строку на оскарження вказаної постанови.
Відповідно до ч.1 ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Відповідно до частини 2 цієї ж статті у разі вчинення правопорушення іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, повідомити про відповідні обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.
Суду не надано доказів, щодо повідомлення ОСОБА_1 органів ДАІ про керування його автомашиною в зазначених у постанові дату, час та місці іншою особою, тому суд вважає, що автомашиною керував саме позивач по справі - ОСОБА_1
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд не може прийняти, як належний доказ доданий до постанови знімок фото фіксації, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову з наступних підстав. Відповідно до знімку на ньому зафіксовано лише задня частина автомашини «Крайслер” з реєстраційним номером, вказана дата та час перевищення швидкості. З цього знімку суд не може встановити, де саме був встановлений технічний прилад, за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, оскільки відсутні орієнтири розташування приладу до місцевості (ділянки дороги), не зазначено в межах дії яких дорожніх знаків було розташовано цей прилад, немає підтвердження, що знімок зроблено саме на 325 км автошляху Харків-Сімферополь , до якого виду доріг відноситься дільниця цієї дороги, відповідно до вимог п. 12.6 ПДР України (на дорогах для автомобілів чи на інших дорогах).
Наявність відомостей, щодо обмеження швидкості на відрізку дороги, де було зроблено знімок, на думку суду, є основною обставиною, щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п.12.6.”ґ” ПДР України на дорогах для автомобілів встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 110 км/год., тому швидкість 126 км/год., як зафіксовано на знімку та в оскаржуваній постанові, у відповідності до диспозиції ч.1 ст. 122 КУпАП не створює складу адміністративного проступку, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає при перевищенні обмеження швидкості більш, як на двадцять кілометрів на годину.
До того ж, у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото- фіксацію вказаного автомобіля. Зазначення в постанові цих даних є обов’язковою, оскільки у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006р. за № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Таким чином, зазначення відомостей про цих співробітників ДАІ буде доводити факт законності та достовірності фіксації порушень ПДР технічними приладами.
Також, в постанові відсутні посилання на записи у журналі обліку роботи технічних засобів вимірювання про використання спеціального пристрою, у порядку встановленому вищевказаною Інструкцією.
Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 141, 122, 252, 258, 268, 294 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії АР № 065781 від 10.03.2009р. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпАП в розмірі 300 грн., визнати незаконною та скасувати.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі – з 07.07.2010р. з 15-00 годин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.Г. Пахоменко