Справа № 2а-2028
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року м. Бердянськ
Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Пахоменка О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності відповідача і зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги „Дітям війни”, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області (надалі – відповідач), в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по грудень 2008 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати надбавки до пенсії згідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (надалі – Закон), зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії, згідно з вищезазначеним Законом за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р., у розмірі, встановленому ст. 6 вказаного Закону. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «Дитини війни» та згідно з положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», органами Пенсійного фонду України зазначені виплати не здійснювалися у 2006-2009 роках, в наслідок чого він звернувся до суду за захистом порушеного права.
Представник відповідача за довіреністю Смирнова Н.І. надіслала до суду письмові заперечення на позов, в яких просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.21) і зазначила, що дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року була зупинена Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення змін до останнього – було передбачене поетапне запровадження такого підвищення. Також дія цієї норми була зупинена на 2007 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
В 2008 році здійснювалася виплата надбавки згідно із Законом України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
На думку відповідача Пенсійний Фонд протягом 2006-2007 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.
Представник відповідача посилалася також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважає, що згідно зі статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Зазначив, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначається яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсії. В зв’язку з пропущенням позивачем передбаченого ст. 99 КАС України річного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, просив відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися та надіслали заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутність та не заперечували проти застосування судового розгляд в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 05.07.2010р., на підставі ч.3 ст. 122 КАС України суд прийняв рішення здійснити судовий розгляд по даній справі у порядку письмового провадження.
Аналізуючи надані в справі докази, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується наявним у нього посвідченням.
У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2009 років, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з дня визнання неконституційними норм законів про бюджет на 2007 та 2008 роки ці норми закону втратили чинність. Саме з цього часу такій категорії осіб, як «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлений прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 грн. В подальшому Законом України № 1715 від 06.11.2009 року внесені зміни до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» і встановлені вищезазначені розміри прожиткового мінімуму.
Будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законами України про державний бюджет України на 2009 та 2010 роки не приймалося.
Таким чином, відповідно до наданих відповідачем довідок, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року відповідачем сплачено позивачу тільки 10% щомісячної соціальної допомоги, замість встановлених ст. 6 Закону 30% вищезазначеної допомоги (а.с.18-19). В цьому суд вбачає незаконність бездіяльності відповідача.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду, визначених п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ, суд до уваги не приймає та вважає, що наведені підстави не є вичерпними, оскільки це суперечило б змісту статті 162 КАСУ.
Заперечення щодо невизначеності органа виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.
Таким чином, зважаючи на викладене, невиплата позивачу в повному обсязі соціальної допомоги з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22.05.08 по 31.12.08 року, ніж це передбачено ст. 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.
Однак, ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в своєму запереченні на позов наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.
В позовній заяві позивач ставить вимогу стосовно відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з січня 2006 року по грудень 2008 року. Із позовної заяви ОСОБА_1 виходить, що про порушення його прав йому стало відомо з вересня 2008 року, після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007р.
На думку суду, порушення прав позивача відбувалось періодично – кожного місяця, починаючи з 09.07.2007р., і в нього було достатньо можливості своєчасно звернутися до суду.
Доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому суд вважає, що позивач пропустив його без поважних причин.
Позивач звернувся з позовом до суду 29.01.2010 року, тобто не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 29 січня 2009 року.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої пенсії є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені за періоди з 29.01.2009р. по 29.01.2010р.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 11. 17, 94, 99, 100, 128, 159-163 КАСУ, ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст. 1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області щодо відмови здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 надбавки до його пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 29.01.2009р. по 29.01.2010р.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, за період з 29.01.2009р. по 29.01.2010р., з урахуванням вже здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів із дня її оголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.Г. Пахоменко