Справа № 2а-2409
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Корнієнко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради, про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та його зобов’язання вчинити певні дії по виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
25.02.2010р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який 16.04.2010р. уточнила та остаточно просила: визнати неправомірними дії відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Бердянської міської ради Запорізької області щодо відмови їй у виплаті сум допомоги по догляду за її дитиною – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку за термін з 20.05.2009р. по 25.02.2010р.; зобов’язати відповідача виплачувати на її користь суми недоотриманої допомоги по догляду за вказаною дитиною в розмірі прожиткового мінімуму з 25.02.2010р. до досягнення дитиною трирічного віку; зобов’язати відповідача зробити перерахунок нарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму на місяць, починаючи з 20.05.2009р. по 25.02.2010р.
В судовому засіданні позивачка та її представник за усною заявою ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Боброва С.А. просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, які вона зазначила в своїх письмових запереченнях (а.с.12). Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач зазначив, що УПСЗН Бердянської міської ради не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів відповідно до Закону України «Про державний бюджет України». На його думку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Вважає, що УПСЗН при здійсненні своїх делегованих повноважень, за бюджетним призначенням відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та згідно розміру і порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України виплатило позивачу зазначену допомогу в повному обсязі. На погляд відповідача, позивач не надав достатніх доказів того, що управління діяло незаконно.
Дослідив надані докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону № 2811-ХІІ, та має право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі встановленому законом, як непрацююча особа, і відповідно до наданих копії трудової книжки та довідки з Бердянського УПСЗН від 30.06.2010 року таку допомогу отримувала з травня 2009 року по липень включно 2010 року (а.с. 18-20).
В позовній заяві позивач зазначила, що вона у січні 2010 року звернулася до відповідача про здійснення перерахунку, але листом № 382 від 25.01.2010р. їй було відмовлено (а.с. 5). В своєму листі відповідач посилався на те, що допомога їй призначена в розмірі 130 грн., що вказаний розмір допомоги відповідає чинному законодавству. При цьому відповідач вказав, що при призначенні допомоги він керувався законом України „Про Державний бюджет на 2009 рік” та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751, з чим позивач не згодна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.
Виходячи із пояснень позивачки та наданих нею вказаних вище доказів, остання є непрацюючою і, таким чином, не застрахованою особою.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"( Закон № 2811).
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону ( в редакції, яка діяла до 01.01.2008 р.) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням" (закон № 2240).
Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до Розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (№ 107), пункт 23, у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у статті 13 слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";
Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
Згідно п. 24 закону № 107 у Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" статті 40-44 виключені.
Таким чином з 01.01.2008 р. існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.
Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №57.
Відповідно до цієї постанови з 01.01.2008 р. і застрахованим, і незастрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН.
За Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 "Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 24-34 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік". При цьому пункт 23 неконституційним визнаний не був.
Тобто, ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є чинною, але також є чинними вказані норми Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик.
При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Постанови КМУ № 32 від 16 січня 2007 р. у 1 кварталі 2007 р. виплачував спірну допомогу за рахунок субвенцій, що перераховувалися УПСЗН на рахунки Фонду, а починаючи з 2 кв. 2007 року, не здійснює виплату допомоги. З цього часу страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
З прийняттям змін у законодавстві, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, Фонд з квітня 2007 року вже не виконує функції щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до 3 трьох років застрахованим особам. Спірна допомога виплачується за рахунок держави і саме держава узяла функцію такі виплати здійснювати.
Правові норми Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону № 2240, вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому, аналізуючи викладені обставини, враховуючи, що законодавством функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, судова колегія вважає необхідним в даному випадку застосовувати і щодо застрахованих осіб і щодо незастрахованих осіб положення про розмір спірної допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року № 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру вказаної допомоги.
У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України „Про Конституційний Суд України” єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже, до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Частина друга статті 132 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд вважає за необхідне зауважити , що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Відносно вимог по вказаним виплатам за термін з 25.02.2010р. по 25.02.2010р., суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2008 року, зокрема положення частин 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнавалась неконституційною і тому має юридичну силу до визнання її неконституційною окремим рішенням органу конституційного контролю . Отже, позовні вимоги за термін з 25.02.2010р. по 25.02.2010р. задоволенню не підлягають.
Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому (після 25.02.2010р. і до досягнення дитиною трирічного віку) виплачувати позивачці щомісячно зазначену допомогу в розмірі прожиткового мінімуму, з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 99, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі, а саме – з 23.07.2010р. з 15-00 годин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.Г. Пахоменко