Справа № 2а-2725
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Дорошенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ № 4 з обслуговування адміністративної території м. Бердянськ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Іонша Миколи Володимировича, про визнання поважною причини пропуску звернення до суду з адміністративним позовом, визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
01.04.2010р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати поважною причину пропущення ним строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом, визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 102152 від 20.02.2010р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
У обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до копій оскаржуваної ним постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2010р., винесеної інспектором ДПС ВДАІ Іонша М.В., він – ОСОБА_1, в цей же день, о 15-10 годині, керуючи автомобілем „DAEWOO MATIZ”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Бердянськ по вул. Мелітопольське шосе, в умовах недостатньої видимості (туман) рухався з вимкнутим світлом фар, чим порушив п.19.1 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
З зазначеними в постанові обставинами позивач не згоден та вважає, що постанова винесена при відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а також в порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач наполягав, що у даному випадку, коли він рухався на транспортному засобі і в той час, коли його зупинив інспектор ДПС, умов недостатньої видимості не було, і відповідно до вимог п. 19.1 ПДР підстав вмикати фари ближнього (дальнього) світла не було.
Крім того, позивач вважає, що постанова винесена при відсутності доказів по справі про адміністративне правопорушення, інспектор ДПС ні яких доказів йому не пред’явив, склав протокол, який ніякими доказами не підкріплений. При складані протоколу ніяких свідків із цивільних громадян не було, а одна із зазначених в протоколі осіб в якості свідка є другим інспектором ДПС, якого на його думку відповідач не мав права залучати. При складанні постанови інспектор ДПС не вручив йому її копію та не надіслав її в триденний строк, як того вимагає ст. 285 КУпАП, а направив її позивачу тільки 19.03.2010р., чим порушив його право на оскарження постанови у строки, передбачені ст. 289 цього ж Кодексу.
В судовому засіданні позивач та його представник за усною заявою ОСОБА_3 вищезазначені обставини та позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, письмові заперечення на позов та заяви про розгляд справи у його відсутність, або про відкладення розгляду справи не надіслав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови.
Протокол та постанову по справі по адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено 20.02.2010р. З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 01.04.2010р., про свідчить штамп канцелярії суду, тобто не в межах строків, передбачених ст. 289 КУпАП (а.с.1). Але позивач просив поновити йому строк на звернення до суду з цим позовом, визнавши поважною причину його пропуску з тих підстав, що він копію оскаржуваної постанови він отримав лише 19.03.2010р., про що свідчать штампи на поштовому конверті (а.с.5). Таким чином, суд вважає пропущений позивачем строк звернення до суду з цим адміністративним позовом з поважних причин.
Відповідно до ст. 283 цього ж Кодексу (зміст постанови по справі про адміністративне), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постановою серії АР № 102152 від 20.02.2010р. по справі про адміністративне правопорушення (а.с.15) до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, що передбачено п. 19.1 ПДР України.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.
В порушення пункту 4.2.розділу IV „Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” цього ж Наказу МВС України, відповідачем по справі інспектором ДПС Іонша М.В. до протоколу про адміністративне правопорушення не долучені письмові пояснення зазначених в протоколі свідків. Також судом встановлено, що відповідачем допущене грубе порушення вимог цього ж Наказу МВС України та Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв’язку з зазначенням в протоколі про адміністративне правопорушення в якості одного із свідків іншого інспектора ДПС - Заворотинського І.І. та вказана адреса місцезнаходження підрозділу ДПС № 4: м. Бердянськ, вул. Куйбишева, 3.
Вищезазначені обставини процесуальних порушень, допущених інспектором ДПС Іонша М.В. є безумовними підставами для визнання оскаржуваної постанови незаконною та її скасування.
Таким чином, відповідно до змісту названих норм закону, суд оцінює як доказ лише пояснення позивача, який не визнав своєї провини в скоєні адміністративного правопорушення та заперечував проти зазначених в протоколі обставин його вчинення, заперечував про наявність події та складу з адміністративного правопорушення, а також наполягав про відсутність яких-небудь доказів на підтвердження його вини у скоєні адміністративного правопорушення, а також пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили зазначені позивачем обставини.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 62, 63 Конституції України, ст.ст. 141, 140, 252, 258, 268, 294 КУпАП, ст. ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Постанову серії АР № 102152 від 20.02.2010р. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн., визнати незаконною та скасувати.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі, а саме – з 04.08.2010р. з 15-00 годин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.Г. Пахоменко