Справа № 2а-2734
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Корнієнко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Бердянськ, Бердянського району та АТІ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Грищенка Михайла Григоровича, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
02.04.2010р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР № 110116 від 22.03.2010р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
У обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до копії оскаржуваної ним постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 22.03.2010р., винесеної інспектором ДПС ВДАІ Грищенко М.Г., він – ОСОБА_1, в цей же день, об 15-38 годині, керуючи автомобілем „Skoda Favorit”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Бердянськ по пр-ту В.І. Леніна на перехресті з вул. Дюміна, при наданні переваги в русі транспортним засобам, що рухалися по перехресній проїзній частині, не зупинився перед розміткою 1.13. та наїхав на пішохідний перехід, створивши перешкоду пішоходам, чим порушив п.16.3 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
З зазначеними в постанові обставинами позивач не згоден та вважає, що постанова винесена при відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Позивач наполягав, що у даному випадку він рухався по пр. Леніна і наближаючись до перехрестя з вул.. Дюміна, він відповідно до п. 18.1 ПДР зменшив швидкість автомобіля, зупинився перед дорожньою розміткою 1.13, пропустив транспортні засоби, які рухалися по перехресній дорозі, та продовжив рух. Коли він вже знаходився на пішохідному переході, вимушений був знов зупинитися, щоб не скоїти зіткнення з автомобілем, який зненацька на великій швидкості наближався до перехрестя справа. Тобто, в даному випадку він зробив вимушену зупинку, щоб не скоїти ДТП та пошкодження транспортних засобів або створити небезпеку здоров’ю людей. Вважає, що така вимушена зупинка не може розцінюватись як порушення ПДР і відповідно до ст. 18 КУпАП відноситься до дій, які зроблені в стані крайньої необхідності і відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Крім того, позивач вважає, що постанова винесена при відсутності доказів по справі про адміністративне правопорушення, інспектор ДПС ні яких доказів йому не пред’явив, склав протокол, який ніякими доказами не підкріплений. При складані протоколу ніяких свідків із цивільних громадян не було, а зазначена в протоколі особа є другим інспектором ДПС, якого на його думку відповідач не мав права залучати.
В судовому засіданні позивач вищезазначені обставини та свої позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився та надіслав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимог не визнав, заперечень на позов не надав (а.с.16).
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови.
Протокол та постанову по справі по адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено 22.03.2010р. З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 31.03.2010р., про свідчить штамп на поштовому конверті, тобто в межах строків, передбачених ст. 289 КУпАП (а.с.7).
Відповідно до ст. 283 цього ж Кодексу (зміст постанови по справі про адміністративне), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постановою серії АР № 110116 від 22.03.2010р. по справі про адміністративне правопорушення (а.с.5) до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення проїзду перехрестя, що передбачено п. 16.3 ПДР України. Але в цій постанові відповідач не зазначив який саме пункт ПДР України порушив водій ОСОБА_1, чим порушив вимоги ст. 283 КУпАП.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.
Відповідно до наданого суду адміністративного матеріалу відносно позивача по справі ОСОБА_1 по ч.2 ст. 122 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення інспектором ДАІ Грищенко М.Г. вказаний свідок правопорушення – ОСОБА_3, але його письмові пояснення до протоколу не додані.
В цьому ж протоколі відповідач посилався на відео фіксацію правопорушення, не підтвердив цей факт якими-небудь доказами – не додав фотоплівку з зафіксованим правопорушенням водія, не зазначив яким технічним засобом вона зроблена та не додав докази про можливість його використання працівниками ДАІ при фіксації правопорушень і, таким чином, не довів про допустимості цього технічного засобу.
Крім того, посилаючись в протоколі про адміністративне правопорушення на потерпілих – пішоходів, яким водій ніби-то створив перешкоду в русі, інспектор ДПС Грищенко М.Г. не опитав останніх та не додав їх письмові пояснення до протоколу.
Таким чином, відповідно до змісту названих норм закону, суд оцінює як доказ лише пояснення позивача, який не визнав своєї провини в скоєні адміністративного правопорушення та заперечував проти зазначених в протоколі обставин його вчинення, заперечував про наявність події та складу з адміністративного правопорушення, а також наполягав про відсутність свідків зазначених в постанові подій та проти їх присутності при оформлені протоколу та оскаржуваної постанови .
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 62, 63 Конституції України, ст.ст. 141, 140, 252, 258, 268, 294 КУпАП, ст. ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії АР № 110116 від 22.03.2010р. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн., визнати незаконною та скасувати.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі, а саме – з 23.07.2010р. з 15-00 годин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.Г. Пахоменко