Справа № 2-8753/2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Володько І.С. при секретарі судового засідання Чуприні О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, в залі суду № 5, справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква про зобов'язання виплатити соціальну допомогу "дітям війни", -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона належить до категорії дітей війни і згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" його пенсія повинна бути підвищена на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач відмовляється здійснювати нарахування надбавки згідно зазначеного Закону, а тому, позивач просить суд, визнати дії відповідача щодо відмови проводити виплату грошової допомоги, як дитині війни, неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року .
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просить визнати дії відповідача щодо відмови проводити виплату грошової допомоги, як дитині війни, неправомірними, та зобов'язати відповідача нарахувати допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року, та в подальшому нараховувати згідно законодавства дану допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належно, суду надано письмово викладені заперечення відповідача на позов та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав
Законом України від 18.02.2010 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» , який набув чинності з 10.03.2010 року, було внесено зміни до ч.1 ст. 15 ЦПК України стосовно того, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст 16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніхпосадових і службових осіб.
Так, по справі встановлено, що позивач має статус "дитина війни", тобто являється особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни не виповнилося 18 років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача з відповідним штампом "дитина війни".
Відповідно до ст 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи деожавна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Біла Церква, одержує пенсію за віком і з 01.01.2008 року позивачу перераховано пенсію з врахуванням підвищення як дитині війни відповідно до внесених змін до ст. 6 вказаного вище Закону згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що слідує з письмових заперечень відповідача в матеріалах справи.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має право на підвищення призначеної їй пенсії з 01.01.2006 р., так як згідно ст.6 цього Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, в суді встановлено, що відповідач відмовляє позивачу у перерахунку та виплаті підвищеної пенсії як особі, яка має статус "дитини війни".
Відповідно до п.12. ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 вказаного Закону.
Але, за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі і п. 12 ст. 71.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним. Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни в ст.ст. 5,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, згідно пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі і п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
А як встановлено в суді, жодних нормативно-правових актів, які б регулювали питання призначення підвищення до пенсії дітям війни, крім Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не існує.
Крім того, статтею 22 Конституції України, також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача з приводу відсутності в 2006-2007 роках механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки в ст. 6 цього Закону визначено розмір такого підвищення, а саме: 30% мінімальної пенсії за віком, а також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на існуючий з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст. 6 вказаного Закону, оскільки, як було вище зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними внесені зміни до ст.6 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Безпідставними суд, також, вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, виплата такого підвищення проводиться саме ПФУ починаючи з 01.01.2008 року, хоч і в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, з огляду наведеного, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 62 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2007 р. - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
В ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2008 р. - 470 грн., з 01.04.2008 р. - 481 грн., з 01.07.2008 р. - 482 грн., з 01.10.2008. - 498 грн.
Таким чином, позивач має право на одержання підвищення до пенсії за віком в розмірі 30 % від 411 грн. за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 року та в розмірі 30 % від 470 грн. з 01.01.2008 р. по 01.04.2008р., в розмірі 30 % від 481 грн. з 01.04.2008 р. по 01.07.2008р., в розмірі 30% від 482 грн. з 01.07.2008 р по 01.10.2008 року .
З врахуванням наведеного суд вважає, за можливе зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до її пенсії, встановлене для дітей війни, за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
На підставі ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" позивач звільнена від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Керуючись ст.ст. 19, 113 Конституції України, ст ст 15, 16, 257 ЦК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "" По внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України « Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України №6/рп від 9.07.07 р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, ст.ст.10, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в місті Біла Церква щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква провести перерахунок та доплату до пенсії ОСОБА_1, як особі, яка має статус "дитини війни", за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік".
Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: І.С. Володько