Справа   №2-а-13309/07         

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             «27» вересня 2007 року                                                                           м. Вінниця              

 Вінницький окружний адміністративний суд     

 в складі:

 головуючого судді Гонтарука В.М.

 при секретарі Зелінській І.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Цимбалюк Л.А.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Гайсинському районі про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення  до пенсії,     суд -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду в Гайсинському районі, в якій просить стягнути недоплачене підвищення до пенсії за 2002 - 2006р.р. та пять місяців 2007 року недоплачені кошти на суму 8447, 13 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є учасником війни, та має право на підвищення до пенсії, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак,  всупереч вимогам вищевказаного Закону підвищення до пенсії за вказані роки Управлінням пенсійного фонду України в Гайсинському районі нараховувалось неналежним чином. Позивач вважає, що виплата їй повинна здійснюватись в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за вказаний період.

Оскільки відповідач відмовився виплатити позивачу  недоотримане підвищення до пенсії, позивач звернулась до суду про стягнення коштів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, з тих підстав, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу робились своєчасно та на підставі нормативних актів, які діяли у відповідний час. Тому, Управління пенсійного фонду України у Гайсинському районі діяв  виключно в межах чинного законодавства України.  Разом з тим, відповідачем, з урахуванням норм ст.99 КАС України, подано клопотання з вимогою про те, що позивачем, пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд, на підставі ст.100 КАС України, відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування заявленого, зазначено, що вимога позивача стосується стягнення недоплаченого підвищення за минулі роки, а саме: за 2004р.-2006р. Підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат вказаним категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, були оприлюдненні в засобах масової інформації. При цьому, позивач щомісячно отримувала пенсію у вказані роки, тому не могла не знати про розмір пенсії та соціальні виплати, що були їй нараховані. З огляду вищенаведеного, представник відповідача наполягала у відмові в задоволенні заявлених вимог.

            Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, яка перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Гайсинському районі, є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії Д-І №НОМЕР_1, яке видане Управлінням праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації від 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 2002р. по 01.01.2007р. позивачу, як учаснику війни, виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ та ч. е п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року. А у період з 01.01.2007 року та по даний час дане підвищення до пенсії виплачується у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІVвід 5 жовтня 2005 року.

Позивачка  не погоджуючись із призначеним розміром підвищення до пенсії заявила вимоги про стягнення на її користь недоплачені кошти за 2002 - 2006р.р. та пять  місяців 2007 року на суму 8447, 13 грн.

Суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення недоплаченого розміру підвищення до пенсії за 2002-2005рр., та за період  з 01.01.2006  до 28.08.2006 року з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом досліджено, що щомісячне підвищення до пенсії  позивачеві виплачується ще з 2002 року. Тому, не погоджуючись із розмірами виплат, вона мала можливість звернутись до суду за захистом своїх прав ще у 2002 році, однак позовна заява нею подана лише 28.08.2007 року. В своїй позовній заяві позивач не ставить за вимогу поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо поновлення порушених своїх прав, свобод чи інтересів  та відсутнє обґрунтування причин  пропуску позивачем цього строку. Знехтувавши, встановленими законом вимогами щодо строків зверненням до суду, позивач втратив право на судовий захист. Дану обставину позивач не спростувала і в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи ті обставини, що позивач не вказала за яких причин нею був пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а представник відповідача наполягала в судовому засіданні на відмові в частині позовних вимогах позивача саме, в зв′язку з пропущенням строку звернення до суду, то у суду наявні всі підстави для відмови позивачу  в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів у період з 28.08.2006 року по 01.01.2007 року позивачу, як учаснику війни в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, то вказана вимога також задоволенню не підлягає з огляду на нижченаведене.

Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни пенсії  або щомісячне довічне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна  допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 50% мінімальної пенсії за віком (в редакції №3551-ХІІ від 22.10.1993р).

Постановою Кабінету Міністрів України №1  «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року  (із змінами та доповненнями), зокрема пунктом 2 встановлено, що підвищення до пенсії, передбачені законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» починаючи з 01.01.2002 року здійснюються виходячи із розміру 19,91 грн.

Таким чином, позивачці, як учаснику війни, в період з 28.08.2006 року до 01.01.2007 року правомірно виплачувалось відповідачем підвищення до пенсії, виходячи із розрахунку 19,91 х 50% = 9,96 грн.

В судовому засіданні не знайшла свого підтвердження відповідними доказами вимога позивача про стягнення недоплаченого підвищення пенсії за період з 01.01.2007 року по 01.06.2007 року, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІVвід 5 жовтня 2005 року,  зокрема, частиною четвертою статті 14 вищевказаного Закону, яка ввійшла в дію 01.01.2007 року, передбачено, учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням внесених змін з 1 січня 2007 року позивачу виплачується щомісячно підвищення до пенсії, яке обчислюється з встановлюваного законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджено в суді довідкою №1934, виданою Управлінням пенсійного фонду у Гайсинському районі.

Отже, вимога позивача у частині зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії без урахування 10 процентів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність не відповідає змісту законодавства, а тому не підлягає задоволенню. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати  правове регулювання суспільних відносин.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення  недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику війни, згідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Керуючись ст. 11, ст. 94, ч.2 ст. 99, 100, ст.ст. 158 - 163,  186, 254 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Гайсинському районі про стягнення недоплаченого  щомісячного підвищення  до пенсії відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: