Справа   №2-а-7790/07         

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             «11» вересня 2007 року                                                                           м. Вінниця              

 Вінницький окружний адміністративний суд     

 в складі: головуючого судді Гонтарука В.М.

 при секретарі Зелінській І.В.

 за участю:

 позивача ОСОБА_1

 представник відповідача в судове засідання не з'явився. Однак надав суду заяву щодо розгляду справи без його участі. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду в Гайсинському районі про стягнення недоплаченої  суми надбавки до пенсії, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1, в якій просить стягнути на його користь з Управління пенсійного фонду в Гайсинському районі за 2004, 2005, 2006, 2007р.р. недоплачені кошти на суму 38355,64 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є інвалідом війни І групи, та має право на підвищення до пенсії,  що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак,  всупереч вимогам вищевказаного Закону підвищення до пенсії за 2004, 2005, 2006, 2007р.р. Управлінням пенсійного фонду України в Гайсинському районі нараховувалось неналежним чином. Позивач вважає, що підвищення йому як інваліду війни І групи повинно було виплачуватись у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком.

Оскільки відповідач відмовився виплатити позивачу  недоотримане підвищення до пенсії, як інваліду війни І групи, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

В  судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач позовні вимоги не визнає, просив відмовити в їх задоволенні, з тих підстав, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу робились своєчасно та на підставі нормативних актів, які діяли у відповідний час. Тому, Управління пенсійного фонду України у Гайсинському районі діяв  виключно в межах чинного законодавства України.  Разом з тим, відповідачем, з урахуванням норм ст.99 КАС України, подано клопотання з вимогою про те, що позивачем, пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд, на підставі ст.100 КАС України, відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування заявленого, зазначено, що вимога позивача стосується стягнення недоплаченого підвищення за минулі роки, а саме: за 2004р.-2006р. Підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат вказаним категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, були оприлюдненні в засобах масової інформації. При цьому, позивач щомісячно отримувала пенсію у вказані роки, а тому не міг не знати про розмір пенсії та соціальні виплати, що були йому нараховані.

Враховуючи клопотання відповідача, відповідно до ст. 122, 128 КАС України, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності відповідача.

            Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, який перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Гайсинському районі, є інвалідом  війни І групи, що підтверджується посвідченням серії Б №НОМЕР_1, яке видане Управлінням праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації від 04.06.2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 2004р. по 01.01.2006р. позивачу, як інваліду війни І групи, виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ та ч. е п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року. А у період з 01.01.2006 року та по даний час дане підвищення до пенсії виплачувалось у відповідності до  Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІVвід 5 жовтня 2005 року.

Позивач не погоджуючись із призначеним розміром підвищення до пенсії заявив вимоги про стягнення на його користь недоплачених коштів за 2004р., 2005р., 2006р. 2007р. в сумі 38355,64 грн.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення недоплаченого розміру підвищення до пенсії за 2004-2005р.р., в зв′язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач про порушені його права знав ще з 2004 року, тому не погоджуючись із розмірами виплат мав можливість звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, однак позовна заява ним подана лише 06.07.2007 року.

В своїй позовній заяві позивач не ставить за вимогу поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо поновлення порушених своїх прав, свобод чи інтересів  та відсутнє обґрунтування причин пропуску позивачем цього строку. Ніяких пояснень та доводів що пропущення строку позивач не надав суду і в засіданні. Таким чином, позивач знехтувавши, встановленими законом вимогами щодо строків зверненням до суду, він втратив право на судовий захист.

 Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи ті обставини, що в письмових запереченнях відповідач акцентував увагу суду щодо відмови в цій частині позовних вимог позивача саме, в зв′язку з пропущенням строку звернення до суду, то у суду наявні всі підстави для відмови позивачу  в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів з 01.01.2006 року, то вказана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки виплати у вказаний період проводились з дотриманням вимог чинного законодавства з огляду  до нижченаведеного.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІV від 5 жовтня 2005 року до частини четвертої статті 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни, зокрема: інвалідам війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується:  інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІ групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІІ групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року пункт 4 ст. 13 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2006 року.

   Отже, з урахуванням внесених змін з 1 січня 2006 року, позивачу виплачується щомісячно підвищення до пенсії, яке обчислюється з встановлюваного законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Оскільки, вимога позивача про стягнення недоплачених коштів з 01.01.2006 року є необґрунтованою,  то вона не підлягає задоволенню.

 Не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні вимога позивача у частині зобов'язання відповідача виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року.

Виходячи з того, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що ввійшла в дію з 01.01.2006 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то вищезазначена вимога позивача не відповідає змісту законодавства. У зв'язку з цим,  суд відмовляє в задаволені даної вимоги.

 Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі щодо стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як інваліду війни І групи,  згідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв на підставі , у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України.

Керуючись ст. 11, ч.2 ст. 99, 100, ст.ст. 158 - 163,  186, 254 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду в Гайсинському районі про стягнення недоплаченої  суми надбавки до пенсії відмовити повністю.

Копію постанови направити відповідачу.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

                Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, то постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: