Справа № 2а-1842/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2010 р.
м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м . Донецька у складі судді Назарцевої В.О., при секретарі судового засідання Клімовій С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення не отриманих сум на оздоровлення за 2004-2009 роки у розмірі 12541,60 грн.,
В С Т А Н О В И В :
17 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до ІІ-ї категорії осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач не сплачує йому щорічну компенсацію у вказаному розмірі, у зв’язку з чим за період 2004-2009 р.р. недоплата складає 12541,60 грн., які він просить стягнути на його користь.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність і що він свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням Власова І.В. до суду не з*яіилась, від неї надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність та про те, що виплати позивачу, розмір яких пов’язаний з мінімальною заробітною платою, проводяться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України № 836 від 28 липня 1996 року і на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Крім того, Законами України “ Про державний бюджет України” на поточні роки / 2004-2009 р.р./ не передбачені витрати на компенсаційні виплати у розмірі, на якому наполягає позивач. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступного.
Встановлено, що позивач відноситься до 2-ї категорії осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією посвідчення та довідкою відповідача про знаходження позивача на обліку як учасника ліквідації на ЧАЕС 2-ї категорії, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.4 ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, тим, хто відноситься до 2-ї категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем за період 2004-2009 р.р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, сплатив позивачу компенсацію у розмірі по 26,70 грн. щорічно протягом 2004-2005 р.р., та по 100 грн. щорічно протягом 2006-2007 р.р., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.
Відповідно до Закону “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, … на 2005 рік”,.... на 2006 рік”,...... на 2007 рік”, …. на 2008 рік», …2009 рік» та деяких інших законодавчих актів, розмір мінімальної заробітної плати у 2004 року становив 237 грн. на місяць, у 2005 році - 310 грн. на місяць, у 2006 році – 350 грн., у 2007 році – 420 грн., у 2008 році – 498 грн., у 2009 році - 744 на місяць на час сплати щорічної компенсації позивачу.
Згідно ч.7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.
Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних плат на 2004-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996 року при нарахуванні виплат позивачці на оздоровлення, оскільки вказана постанова суперечить вимогам ст. 48 ч.4 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з цим, за рішенням Конституційного Суду України положення Законів України “Про Державний бюджет України” на 2004, 2005 та 2007, 2008, 2009 роки визнані такими, що не відповідають Конституції України, та нічого не вказано, щодо цих положень 2006 року.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати, а саме підлягає задоволенню позов в частині стягнення несплаченої компенсації позивачу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 та 2009 роки, і не підлягає задоволенню позов в частині стягнення несплаченої компенсації позивачу на оздоровлення за 2006 році, оскільки, згідно ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, дія абз.2,3,4,5,6,7 ч.1, ч.3, абз.2,3,4,5,6,7, ч.4 та ч.7 ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” на 2006 рік зупинено і ці положення закону діють на цей час..
Суд також вважає, що позивачем не був порушений термін звертання за захистом своїх прав до суду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки ним відповідь відповідача про відмову у виплаті сум на оздоровлення отримана була тільки 11 грудня 2009 року, а строк для звертання до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
На підставі ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, та керуючись ст.ст.158-163,167-170 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення не отриманих сум на оздоровлення за 2004-2009 роки - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоотриману ним допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 та 2009 роки у відповідності до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 10891,60 грн. (десять тисяч вісімсот дев’яносто одну грн.. 60 коп.).
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення не отриманих сум на оздоровлення за 2006 рік.
Постанова може бути оскаржена до Донецького Адміністративного Апеляційного суду шляхом подання заяви про це протягом 10 днів з дня оголошення постанови та подання апеляції протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви через Будьоннівський районний суд м. Донецька.
Суддя