Апеляційний суд Запорізької області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2007 року                                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді      Бондаря М.С.

суддів                         Гончара О.С., Ломейко В.О.

при секретарі              Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 червня 2007 року по справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв, визнання недійсними договорів ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до ТОВ “Україна” про визнання недійними рішень загальних зборів співвласників майнових паїв та визнання недійсними договорів, укладених на виконання цього рішення.

В позові зазначила, що вона є колишніми членом КСП „Україна” та після його реформування стала співвласником майнових паїв у складі майна пайового фонду колишнього КСП. В 2005 році їй стало відомо, що 20 квітня 2000р. відбулись загальні збори співвласників майнових паїв колишнього КСП „Україна”, на які вона не запрошувалась, оголошення про які в засобах масової інформації не друкувалось та участі в яких вона не приймала.

Загальними зборами від 20.04.2000р. було прийнято рішення, зокрема, з питань:

-         затвердження договору „Про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній часткові власності”;

-          затвердження договору „Про оренду майна (основних засобів)”;

-          передачі в оренду ТОВ „Україна” цілим майновим комплексом майна співвласників майнових паїв колишніх членів КСП „Україна”, яке в цій частині є предметом оскарження позивача.

Посилаючись на те, що зазначене рішення прийнято без її згоди і участі в загальних зборах, а також суперечить вимогам ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2-4, 12 Закону України „Про власність” ст.ст. 7, 9, 32, 33 Закону України „Про КСП”, Указу Президента України „Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян в ході реформування аграрного сектора економіки” та Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення”, просили визнати його недійсним, а також визнати недійсними укладені на його виконання договори „Про спільне користування і розпорядження майном, яке знаходиться у спільній частковій власності членів КСП „Україна” від 20.04.2000р. та договір „Про оренду майна (основних засобів)” від 20.04.2000р.

Крім того, рішення від 20.04.2000р. та зазначені договори просила визнати недійсними ще й з підстав введення позивача в оману.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач в апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням суду позивачеві відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску трирічного строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі лише в травні 2005 року звернулась до суду з позовом про визнання недійсними рішення і договорів від 20.04.2000р.

Що стосується доводів апелянта про порушення її прав оскаржуваними рішенням та договорами, колегія вважає їх безпідставними, оскільки позивач згідно зі своїм волевиявленням і добровільно передала свій майновий пай до ТОВ „Україна”, про що власноручно підписала вищезазначений договір оренди, дія якого закінчилась 01.01.2005р. Згідно з пунктом 1.3 цього договору майновий пай орендодавця може бути приєднаний до інших майнових паїв, якими користується орендар у складі цілісного майнового комплексу або об'єкта. Зазначений договір оренди, не суперечить прийнятому на зборах 20.04.2000р. рішенню про затвердження договору „Про спільне користування і розпорядження майном яке знаходиться у спільній частковій власності членів КСП „Україна”, а також однойменному договору від 20.04.2000р. та договору „Про оренду майна (основних засобів)” від 20.04.2000р.

Висновок суду щодо пропуску строку позовної давності підтверджується: укладеним в 2000 році між позивачем та відповідачем договору оренди майнового паю / а.с. 7/. Згідно цього договору позивач передала відповідачеві в оренду свій майновий пай строком на п'ять років. Зазначений договір укладений на виконання вищевказаних рішень і договорів. Саме від відповідача по справі позивач на протязі п'яти років отримувала оренду плату та інше майно в рахунок майнового паю. Отже заява позивача, що вона не надавала своєї згоди на передачу свого майнового паю в оренду відповідачеві, її необізнаність щодо цього спростовується матеріалами справи. А тому й строк позовної давності повинен відраховуватись саме з 2000 року, як цей зазначив суд в своєму рішенні.

Прийняття оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваних договорів в силу обману позивача не знайшло свого підтвердження, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження цього.

Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу як несуттєві та не впливаючі на правильність висновків суду, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 червня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців, починаючи з дня її проголошення.