Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» - Мушкеєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 2 червня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору недійсним,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 2 червня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» (далі – ВАТ «Ерсте Банк» або банк) задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку 48 145 доларів США 88 центів США заборгованості за кредитним договором та 117 доларів США судового збору і 250 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ВАТ «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, де покликалися на невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи і порушення норм матеріального права.
На її обґрунтування вказували, що цивільним законодавством України передбачено, що платіжним засобом, обов’язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території держави є національна валюта – гривня. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом. Платежі в іноземній валюті можуть здійснюватися резидентами лише за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя.
З наведених міркувань та вважаючи, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ст.ст. 213, 215 і 203 ЦК України, просили скасувати рішення Рівненського міського суду від 2 червня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити банкові в задоволенні позовних вимог і задовольнити їхні вимоги за зустрічним позовом.
Справа №22-1240-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Харечко С.П.
Категорія: 19.27 Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_2, підтримавши апеляційну скаргу, надали пояснення в межах її доводів.
Представник банку, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, послався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.
Задовольняючи позов ВАТ «Ерсте Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не виконано грошові зобов’язання за кредитним договором, а тому банк, як кредитодавець, вправі достроково стягнути з позичальників заборгованість, що виникла внаслідок порушення ними умов правочину. При відмові в зустрічному позові місцевий суд встановив необґрунтованість заявлених вимог і право контрагентів за кредитним договором самостійно визначити предмет кредиту в іноземній валюті.
Погоджуючись з правильністю і повнотою досягнутих міським судом висновків про задоволення позову банку і відмову в зустрічному позові, колегія суддів не може погодитися з законністю оскаржуваного рішення суду в частині стягнення заборгованості із відповідачів на користь ВАТ «Ерсте Банк» у іноземній валюті, яка була предметом зобов’язань за оспорюваним договором.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2007 року між ОСОБА_1 і банком було укладено кредитний договір №014\2628\74\03598, за умовами ВАТ «Ерсте Банк» надав, а позичальник прийняла кредит в сумі 43 000 доларів США з терміном користування кредитними коштами до 29 липня 2027 року зі сплатою 12 % річних (а.с. 14).
Виконання зобов’язань за зазначеним правочином було забезпечено іпотекою, про що 30 липня 2007 року укладено між ОСОБА_1 і банком відповідний договір №014\2628\03598\1 (а.с. 20-23), та порукою, що стверджено укладенням 30 липня 2007 року договору №014\2628\74\03598\2 між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с. 25-26).
Встановлено, що з початку дії кредитного договору позичальником всього було сплачено основний борг в сумі 2 908 доларів США 47 центів США та сплачено відсотки за користування кредитом в сумі 7 391 доларів США 33 центи США (а.с. 53).
В зв’язку із порушенням позичальником основного зобов’язання позивачем неодноразово направлялись повідомлення-вимоги про дострокове виконання нею порушеного зобов’язання за кредитним договором (а.с. 29-29, зв.; 30-31; 32). Право банку вимагати дострокове виконання зобов’язання визначене п. 6.5 оспорюваного договору.
Згідно із ст. 610 ЦК України – порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Стаття 611 цього Кодексу вказує, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Тому за таких обставин висновок суду попередньої інстанції про задоволення вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 колегія суддів знаходить обґрунтованим і таким, що відповідає положенням закону і умовам договору.
Оскільки правила ст. 554 ЦК України передбачають у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, настання солідарної відповідальності боржника і поручителя, тому з урахуванням того факту, що ОСОБА_2 поручився перед кредитором ОСОБА_1 за виконання нею свого обов’язку, а позичальником допущено порушення зобов’язання, тому рішення суду про стягнення солідарно цієї заборгованості з відповідачів відповідає обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
В той же час, колегія суддів знаходить рішення суду в частині визначення суми заборгованості в іноземній валюті таким, що суперечить положенням закону.
Так, відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 533 ЦК України – грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Також абз. другий п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» свідчить про те, що в разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Таким чином, сума заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідачів на користь банку становить 380 833 гривні 91 копійка, що обчислюється у спосіб множення 48 145 доларів США 88 центів США, що складає суму заборгованості, на 7 гривень 91 копійку, тобто на офіційний курс долара США до гривні на день ухвалення апеляційним судом свого рішення.
Так само колегія суддів вираховує судовий збір, який неправильно визначений при задоволенні позову місцевим судом в іноземній валюті. Так, помноживши 117 доларів США на 7 гривень 91 копійок, одержуємо 925 гривні 47 копійок, що й складає суму цього виду судових витрат.
Доводи апеляційної скарги про протизаконність грошових зобов’язань в іноземній валюті на увагу не заслуговують і є необґрунтованими, адже 29 травня 2007 року ВАТ «Ерсте Банк» одержано дозвіл № 224-1, де вказано про генеральну банківську ліцензію №224 від 29 травня 2007 року на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 86). З додатку до цього дозволу вбачається безспірне право банку на операції з валютними цінностями, зокрема на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями (а.с. 87-88).
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 2 червня 2010 року в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором та судового збору в іноземній валюті - змінити, стягнувши солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» 380 833 (триста вісімдесят тисяч вісімсот тридцять три) гривні 91 копійку, що еквівалентно 48 145 доларам США 88 центам США, заборгованості за кредитним договором та 925 (дев’ятсот двадцять п’ять) гривень 47 копійок, що еквівалентно 117 доларам США, судового збору.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: