Справа № 2-1613/2010 р.

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі – Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача – Лотоцького В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі – ПАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

    21 липня 2010  року ВАТ «ВТБ Банк» (після зміни 29 липня 2010 року найменування – ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в якому вказувало, що 14 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 26.52-11/07-СК, відповідно до якого позивач надав позичальнику на споживчі потреби кредитні кошти в розмірі 400 000 грн. на строк до 14 листопада 2012 року включно, а останній зобов’язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до узгодженого сторонами графіку, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 18 % річних від суми залишку заборгованості.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання  зобов’язань позичальником є право позивача стягувати з боржника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Згідно укладеного в цей же день договору поруки ОСОБА_3 поручилася за вчасне та повне виконання зобов’язань зі сторони боржника та зобов’язалася відповідати в солідарному порядку з ОСОБА_2 перед позивачем за порушення ним умов кредитного договору.  

Проте, позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконував не належним чином, в зв’язку з чим станом на 05 липня 2010 року виникла  заборгованість по кредитному договору, що з врахуванням нарахованих банком 3 % річних за порушенням виконання грошового зобов’язання становить 320 398,10 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту (залишок по кредиту) - 279 999,94 грн.;

- 3% річних від суми простроченого кредиту – 69,60 грн.;

- пеня за прострочення платежів по кредиту – 475,62 грн.;

- поточна заборгованість по процентам – 4 832,87 грн.;

- заборгованість по простроченим процентам – 33 530,90 грн.;

- 3% річних від суми прострочених процентів – 195,27 грн.;

- пеня за прострочення платежів по процентам – 1 293,90 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, а також всіх сплачених ним судових витрат.

Представник позивача – Лотоцький В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 14 листопада 2007 року позивач уклав з ОСОБА_2 в письмовій формі генеральну угоду за №11 про надання йому в кредит грошових коштів.

В межах генеральної угоди в цей же день між ВАТ «ВТБ Банк» (після зміни 29 липня 2010 року найменування – ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір               № 26.52-11/07-СК в якому сторони узгодили всі його умови.

З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що банк зобов’язався видати, а в подальшому надав позичальнику кредит на споживчі потреби – 400 000 грн. на строк до 14 листопада 2012 року.

Зі своєї сторони позичальник зобов’язався щомісячно частинами повертати отриманий кредит та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 18 % річних відповідно до узгодженого сторонами графіку (додаткок №1 до договору).

В подальшому (20 листопада 2009 року) сторони своїми підписами узгодили додаток №3 до договору в якому частково змінили порядок, строки та розмір повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно кредитного договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання  зобов’язань позичальником є сплата ним банку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Разом з тим, згідно укладеного 14 листопада 2007 року договору поруки ОСОБА_3 поручилася за вчасне та повне виконання зобов’язань зі сторони боржника та зобов’язалася відповідати в солідарному порядку з ОСОБА_2 перед позивачем за порушення ним умов кредитного договору.  

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення яких встановлюється в законі або договорі, а також порукою.

Згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В зв’язку з цим станом на 05 липня 2010 року виникла  заборгованість по кредитному договору в розмірі 320 133,23 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту (залишок по кредиту) - 279 999,94 грн.;

- пеня за прострочення платежів по кредиту – 475,62 грн.;

- поточна заборгованість по процентам – 4 832,87 грн.;

- заборгованість по простроченим процентам – 33 530,90 грн.;

- пеня за прострочення платежів по процентам – 1 293,90 грн., що на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлагає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Що стосується вимог про додаткове стягнення з відповідачів 3% річних від суми невиконаного зобов’язання, то суд виходить з наступного.

Дійсно, чинним Цивільним кодексом України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються правила договору позики.

А згідно останніх, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за час прострочення.

Однак такі правила можуть бути застосовані лише у разі, якщо інше не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України), зокрема плата за кредит та відповідальність сторін не передбачена кредитним договором.

Оскільки такі умови чітко визначені та узгоджені сторонами в кредитному договорі, тому вимоги банку про стягнення 3% річних не можуть бути визнані такими, що грунтуються на законі або договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів також підлягають стягненню в рівних частках судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме 120 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, а також 1 700 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 26.52-11/07-СК від 14 листопада 2007 року (укладеного в межах генеральної угоди №11 від 14 листопада 2007 року), що утворилася станом на 05 липня 2010 року в розмірі  320 133   (триста двадцять тисяч сто тридцять три) гривні 23 копійки, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок (п/р 351979000900 в ПАТ «ВТБ Банк»,  МФО 321767, код ЄДРПОУ  14359319).

 Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (п/р 351979000900 в ПАТ «ВТБ Банк»,  МФО 321767, код ЄДРПОУ  14359319) 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) гривень судових витрат,   по 910 (дев’ятсот десять) гривень з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                     О.В. Вуїв