Справа №2-А-422/2010р.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  16 вересня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді  – Вуїва О.В.,

        при секретарі   – Попенко О.В.,

 за участю: позивача – ОСОБА_1,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування , -  

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.  

В обгрунтування позову зазначав, що 06 серпня 2010 року інспектор Первомайської роти ДПС ДАЇ УМВС України в Миколаївській області Преподобний В.В. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу позивач 06 серпня 2010 року біля 11 години 55 хвилин на 131 км. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, керуючи автомобілем «ІЖ-412», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 12.9-б ПДР України не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», рухаючись зі швидкістю 77 км./год., чим скоїв правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 122 КупАП.

На підставі протоколу інспектором в цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Позивач вважав, що постанова винесена безпідставно та з процесуальними порушеннями, а саме з підстав:

1.   відсутності правопорушення взагалі, оскільки він здійснював рух зі швидкістю не більше 50 км./год. Також просив врахувати, що на всій ділянці шляху з моменту здійснення ним виїзду на головну дорогу з другорядної та до ділянки дороги, де знаходився патрульний автомобіль працівників ДАЇ жодних обмежувальних знаків не було;

2.   неврахування працівниками ДАЇ характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що обтяжують та пом’якшують відповідальність.  

Виходячи з цих обставин ОСОБА_1 просив про визнання постанови протиправною та її скасування.

В судовому засіданні позивач доповнив свої вимоги, просив про визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування, закривши провадження відносно нього в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,  надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову в якому вказував на правомірність оскаржуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.

Заслухавши пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та матеріали отриманої від відповідача адміністративної справи, суд прийшов до наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до протоколу серії ВЕ № 052001 та постанови ВЕ № 202536  06 серпня 2010 року біля 11 години 55 хвилин на 131 км. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, позивач, керуючи автомобілем «ІЖ-412», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 12.9-б ПДР України не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», рухаючись зі швидкістю 77 км./год., чим скоїв правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 122 КупАП.

ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,   показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте характер правопорушення вказує на те, що його фіксування можливе лише за допомогою конкретного виду доказів, а саме за допомогою спеціальних приладів, що мають функції фіксування швидкості руху транспортного засобу.    

Доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є дані приладу для вимірювання швидкості «Беркут», який не містить функції фото-, кінозйомки, відеозапису.

Положення ст. 251 КУпАП носять імперативний характер  відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приладів, які мають функції фото- кінозйомки, відеозапису і тому лише вони можуть бути використані, як докази по справі.

Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, зокрема вказуючи на те, що він здійснював рух з дозволеною швидкістю руху та здійснював виїзд на головну дорогу з прилеглої і на всій ділянці шляху з моменту здійснення ним виїзду до ділянки дороги, де знаходився патрульний автомобіль працівників ДАЇ жодних обмежувальних знаків не було, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, перевірити ці доводи, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких належних та допустимих доказів ні протокол, ні постанова не містить.

Згідно ч. 2 ст. 71КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

 Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  

  У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом ст. 293 КУпАП  під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.  

За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення у зв'язку відсутністю доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення підлягає скасуванню, а справа закриттю в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд,  

ПОСТАНОВИВ:

Постанову серії ВЕ 202536 від 06 серпня 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

  Суддя:                                                                 О.В. Вуїв