Справа №2-А-424/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Вуїва О.В.,
при секретарі – Попенко О.В.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування , -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.
В обгрунтування позову зазначав, що 11 серпня 2010 року інспектор Коблевської роти ДПС ДАЇ УМВС України в Миколаївській області Єфіменко І.В. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу позивач 11 серпня 2010 року о 16 годині 15 хвилин на 184 км. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, керуючи автомобілем «Фольксваген Туран», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 12.4 ПДР України перевищив максимальну дозволену для населених пунктів швидкість руху (60 км./год.), рухаючись зі швидкістю 107 км./год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
На підставі протоколу інспектором в цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач вважав, що постанова винесена безпідставно та з процесуальними порушеннями, а саме з підстав:
1. відсутності правопорушення взагалі, оскільки він здійснював рух зі швидкістю не більше 60-70 км./год.;
2. відсутності належних та допустимих доказів такого порушення;
3. процесуальних порушень, а саме того, що під час розгляду адміністративної справи працівник ДПС не роз’яснив його процесуальні права, не врахував обставин порушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом’якшують відповідальність, тощо.
Виходячи з цих обставин ОСОБА_2 просив про визнання постанови протиправною та її скасування.
В судовому засіданні, що проводилося без позивача, його представник – ОСОБА_1 уточнив вимоги, додатково просив закрити провадження в справі в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову в якому вказував на правомірність оскаржуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та матеріали отриманої від відповідача адміністративної справи, суд прийшов до наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до протоколу серії ВЕ № 034444 та постанови ВЕ № 184234 11 серпня 2010 року о 16 годині 15 хвилин на 184 км. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, позивач, керуючи автомобілем «Фольксваген Туран», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 12.4 ПДР України перевищив максимальну дозволену для населених пунктів швидкість руху (60 км./год.), рухаючись зі швидкістю 107 км./год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
З протоколу вбачається та обставина, що під час розгляду адміністративної справи посадовою особою державтоінспекції позивачу були роз’яснені його процесуальні права про ознайомлення з якими проставлена підпис останнього. А тому його доводи в цій частині є безпідставними.
Разом з тим відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте характер правопорушення вказує на те, що його фіксування можливе лише за допомогою конкретного виду доказів, а саме за допомогою спеціальних приладів, що мають функції фіксування швидкості руху транспортного засобу.
Положення ст. 251 КУпАП носять імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приладів, які мають функції фото- кінозйомки, відеозапису і тому лише вони можуть бути використані, як докази по справі.
Доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є дані приладу для вимірювання швидкості «Іскра-1», який не містить функції фото-, кінозйомки, відеозапису.
Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, зокрема вказуючи на те, що він здійснював рух з дозволеною швидкістю руху, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, перевірити ці доводи, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких належних та допустимих доказів ні протокол, ні постанова не містить.
Водночас ці процесуальні документи взагалі не містять відомостей про найменування населеного пункту, де сталося порушення, хоча це має суттєве значення для справи.
Згідно ч. 2 ст. 71КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення у зв'язку відсутністю доказів вчинення ОСОБА_2 правопорушення підлягає скасуванню, а справа закриттю в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову серії ВЕ 184234 від 11 серпня 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_2 скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В. Вуїв