Справа №2 –1326-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2010 року місто Київ
Солом’янський районний суд м. Києва під головуванням судді Мельника В.В. при секретарі Глушко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та упущеної вигоди,
в с т а н о в и в :
У січні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона мала намір придбати у відповідача земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та на забезпечення виконання зобов‘язань передала останньому аванс у сумі 2.000 доларів США, що підтверджується виданою відповідачем письмовою розпискою від 17.12.2008 р.
Позивачка зазначала, що через відсутність обопільної згоди між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений у зазначений в розписці термін та відповідач не повернув позивачу аванс. Після спливу одного місяця позивачка знову запропонувала відповідачу укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, додатково сплативши відповідачу у якості авансу ще 1.000 доларів США, що підтверджується записом у вищезгаданій розписці.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов‘язання, зокрема, не уклав з позивачкою в обумовлений строк договір купівлі-продажу, та відмовляється повернути позивачці отриманий аванс на загальну суму 3.000 доларів США, позивачка з урахуванням уточнених у судовому засіданні позовних вимог просила стягнути на її користь з відповідача 23670 грн. авансу (станом на 14.08.2010 р. курс долара США, встановлений НБУ, складав 789 грн. за 100 доларів США), 824 грн. упущеної вигоди (різниця курсу валют на час отримання відповідачем авансу та на теперішній час) та 390 грн. судових витрат.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позов та просив про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Позивачка у судове засідання не з‘явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направивши до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що порушення виконання зобов‘язань щодо укладення договору купівлі-продажу мало місце саме з вини позивача, який після передачі відповідачу грошових коштів відмовився оформляти відповідні правочини, у зв‘язку з чим відповідач мав всі законні підстави утримати отриманий завдаток. 07.05.2009 р. ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 належні йому на праві власності жилий будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладення з покупцем нотаріально посвідчених правочинів.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов‘язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов’язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 був власником жилого АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Ржищівською держнотконтрою Київської області 19.04.2000 р. за р. №1061 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації» 03.09.2000 р. в книзі 1, номер запису 101.
Також ОСОБА_2 був власником земельної ділянки загальною площею 0, 4776 га з цільовим призначенням – «для ведення особистого підсобного господарства», частина 3421, 82 кв.м з кадастровим кодом НОМЕР_1 та частина 1353, 92 кв.м з кадастровим кодом 3222280401:05:302:0012, та земельної ділянки площею 0, 2500 га з цільовим призначенням «будівництво та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» з кадастровим кодом 3222280401:05:302:0010 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23.03.2001 р. головою Балико-Щучинської ради народних депутатів Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №134, на підставі рішення виконкому Балико-Щучинської ради народних депутатів від 10.10.2000 р.
17.12.2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений у письмовій формі договір, згідно якого сторони домовилися в майбутньому в строк з 27.01.2009 р. по 01.02.2009 р. укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу належного відповідачу жилого АДРЕСА_1 та автомобіля марки «ЛУАЗ 969 М», реєстраційний номер НОМЕР_2, за ціною 100.000 доларів США.
Як вбачається із дослідженої у судовому засіданні письмової розписки (договору) від 17.12.2008 р., на забезпечення виконання зобов‘язань позивачка передала відповідачу аванс у сумі 2.000 доларів США. 05.03.2009 р. позивачка додатково доплатила відповідачу аванс у сумі 1.000 доларів США, що підтверджується записом у вищезазначеній розписці.
У судовому засіданні встановлено, що у визначений сторонами строк договір купівлі-продажу належного відповідачу жилого будинку та автомобіля не був укладений та відповідач не повернув позивачу аванс.
Згідно досліджених у судовому засіданні договорів купівлі-продажу від 07.05.2009 р., ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 належні йому на праві власності жилий будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладення нотаріально посвідчених правочинів.
Наведене дає суду підстави зробити висновок про те, що зобов‘язання, які випливають з укладеного між сторонами письмового договору щодо укладення правочинів купівлі-продажу майна не були виконані саме з вини відповідача.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Оцінивши у відповідності до правил статті 212 ЦПК належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані належним зобов‘язання у строк, встановлений письмовим договором від 17.12.2008 року, а тому порушене право позивача підлягає захисту.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.533 ЦК грошове зобов‘язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача аванс у сумі 23.670 грн. (3.000 доларів США * 789 грн.; станом на 14.08.2010 р. курс долара США, встановлений НБУ, складав 789 грн. за 100 доларів США).
Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 824 грн. упущеної вигоди, оскільки у судовому засіданні встановлено, що у виниклому зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент саме в іноземній валюті.
Доводи представника відповідача відносно того, що отримана відповідачем сума фактично була завдатком є безпідставними, оскільки між сторонами у справі основний договір купівлі-продажу жилого будинку і земельної ділянки не укладався, та сторони лише домовилися у майбутньому в обумовлений письмовим договором строк укласти основний договір.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 390 гривень.
Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 546, 570, 571, 610, 611, 612, 614, 615 ЦК України, статтями 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та упущеної вигоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у сумі 23.670 грн. та 390 грн. судових витрат, а всього на загальну суму 24.060 грн.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Мельник В.В.