ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.06.06 р.                                                                               Справа № 40/161                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом державного підприємства „Вуглекоксзбут” м.Дзержинськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій” м.Макіївка

про стягнення 18901 грн. 65  коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Орешкіна І.С., юрисконсульт

від відповідача: Репей Л.В., юрисконсульт

          СУТЬ СПОРУ:

         Заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача боргу  в сумі 14571 грн. 89 коп. боргу, 2697 грн. 79 коп. транспортних витрат, 1631 грн. 97 коп. інфляційних, 3 процента річних в сумі  550 грн. 53 коп. згідно договору № 05/3/3 від 10.01.2005р. на постачання продукції.

Відповідач позов визнав частково по викладеним у відзиві доводом.

З’ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання пункту 1.1 укладеного між сторонами договору № 5/3/3 від 10.01.05р., Постачальник зобов’язаний поставити у власність, а Покупець – прийняти і сплатити вартість вугільної продукції , у подальшому „Товар” по марочному складу, цінам та в кількості, вказаної в специфікаціях, котрі є невід’ємною частиною Договору.

Факт постачання вугільної продукції підтверджується рахунками – фактури, актом прийому-передачі за поставлений товар з вказівкою дати відвантаження, маси, номеру ж.д. квитанції, вагону.

Факт отримання вугільної продукції  підтверджується квитанціями про приймання вантажу до перевезення.

Пунктом 4.1.договору передбачено попередню оплату товару.

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили оплату покупцем транспортних витрат у вигляді залізничного тарифу.

На виконання умов договору відповідач виконав свої зобов’язання частково,а саме перерахував на рахунок позивача борг в сумі 103764 грн. 00 коп., внаслідок чого за ним утворилася решта його частини в сумі 17269 грн.68 коп  у.т.ч транспортних витрат у вигляді залізничного тарифу в розмірі 2697 грн.79 коп.

Згідно п. 7.1 договору передбачено відповідальність за невиконання умов договору за вимогами чинного законодавства.

            

  За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо  предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулися.

  Законодавець визначає, що особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.

  Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

            Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

            Частиною першою ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За приписами ст.ст. 202, 203 ГК України, ст. 599 ЦК України, господарське зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

 На час слухання справи узгоджені сума боргу, яка складає сума основного боргу у сумі 14571 грн. 89 коп., та транспортні витрати у вигляді залізничного тарифу в розмірі 2697 грн.  79 коп., що підтверджується наданими безпосередньо позивачем матеріалами і про що не заперечує відповідач.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст.22 ГПК України відмовився від позову у частині стягнення інфляційних в сумі 1081 грн. 44 коп. та 3 процентів річних у сумі 550 грн. 53 коп. Позивачеві роз’яснені процесуальні наслідки відмови від позову у цих частинах. Оскільки такі дії не суперечать чинному законодавству і не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, вона прийнята судом.

За такими обставинами провадження у справі у цих частинах позову підлягає припиненню на підставі п.4ст.80 ГПК України.

Крім того, позивачем уточнено найменування підприємства відповідача ким є відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних виробів,бетоних виробів і конструкцій ".

     

  З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги шодо стягнення  основного боргу в сумі 14571 грн. 89 коп. та збитки у вигляді транспортних витрат в розмірі 2697 грн. 79 коп. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по держмиту та по судовому процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог за приписами  ст.44, частини п’ятої ст.49 ГПК України.

    У зв”язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну а резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст.85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст. ст.  526,530, 599, ч. 3 ст. 712 ЦК України, ст. ст.  193, 202, 264, 265 ГК України, ст. ст. 22, 44, частиною п’ятою ст. 49, 55, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, частиною п’ятою ст. 85 ГПК України, суд,

          В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1081 грн.44 коп припинити.

   2. Провадження у справі щодо стягнення  з відповідача 3 процентів річних в сумі 550 грн. 53 коп. підлягає припиненю.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій”, 86129, м.Макіївка, Донецької області, вул.Репіна, 1, п/р 26000959968432 у філії ПУМБ м.Донецьк, МФО 335537, ін.код 00168544, на користь:

- державного підприємства „Вуглекоксзбут” 85200, м.Дзержинськ, Донецької області, вул.Фрунзе, буд. 14, р/р 26008000100062 ФДДД ТОВ УКБ „Камбіо” м.Донецьк, МФО 394523, ін.код. 33186207,  борг в сумі 14571 грн. 89 коп., транспортні витрати у вигляді залізничного тарифу у розмірі 2697 грн.  79 коп., витрати по держмиту в сумі 172 грн. 69 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 107 грн. 81 коп., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

  

     

          

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.                               

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84

ГПКУкраїни: 06.06.06р.