Справа №22-ц-25803\2010р. Головуючий в 1 інстанції Якушева Т.В.
Доповідач Берзіньш В.С.
УХВАЛА
Іменем України
22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеля-
ційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Куртлушаєва І.Д.
Суддів: Берзіньш В.С.
Кузнєцової О.О.
при секретарі Фінайкіній І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АРК від 12 липня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АРК від 12.07.2010 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено: стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість у сумі 516 983грн.80коп. та стягнено 2000грн. судових витрат .
На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду , посилаючись на незаконність встановлених договором кредитних взаєморозрахунків в іноземній валюті та наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним та що недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; збільшенням суми позову та не ознайомленням з цими уточненнями відповідачів порушено їх права; до участі у справі необхідно було залучити у якості співвідповідача Регіональне управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»; порушено положення щодо підсудності справи.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та представник відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги, представник Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із обгрунтованності заявлених вимог. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.
Відповідно до положень ст.ст.549-551,1054,1048,1049 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені в договорі. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожен день прострочення виконання; право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
2
Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручить відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 1050ч.2 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
По справі встановлено, що 26.05.2008р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 позивачем було надано кредит у сумі 62 325 доларів США, ОСОБА_2 зобов’язався повернути кредит не пізніше 25.05.2029р.. Кредитним договором передбачено сплату процентів у розмірі 12,3% річних, повернення кредиту і уплата процентів за його користування проводиться згідно з Графіком, яким передбачено щомісячне погашення кредиту і процентів (а.с.10-19). В забезпечення зобов’язань позичальником 26.05.2008р. було укладено договори поруки з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відповідно до яких поручителі відповідають перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник.
Проте відповідач ОСОБА_2 зобов’язання виконував неналежно, у зв’язку з чим склалася заборгованість за кредитним договором станом на 16.06.2009р. у сумі 65 414доларів США 49 центів , із яких 61937 доларів 13 центів складає заборгованість по основному боргу, 3326 доларів 59 центів – за простроченими процентами за користування кредитом і 150 доларів США 77 центів - пеня за несвоєчасне погашення кредиту. У квітні 2009р. позичальнику і поручителям позивачем направлялись листи-вимоги щодо погашення кредиту та виконання договорів поруки з повідомленням про те, що строк погашення кредиту змінено і він вважається наставшим.
За наведених обставин суд правильно прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачів солідарно зазначеної суми заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті у розмірі 516 983грн.80коп..
Доводи апелянта щодо незаконності надання кредиту в іноземній валюті та наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним не можуть бути взяті до уваги, оскільки позовні вимоги про визнання правочину – кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, недійсним в цій справі не розглядались.
Неспроможні і посилання апелянта на збільшенням суми позову та не ознайомленням з цими уточненнями відповідачів, оскільки позивачем в позовній заяві була зазначена загальна сума боргу у розмірі 65 414 доларів США 49 центів і ця ж сума стягнена судом; зміна розміру гривневого еквіваленту даної суми пов’язана із зміною курсу долара США на день винесення судом рішення, а не із збільшенням позовних вимог.
Посилання апелянта на необхідність притягнення до участі у справі у якості співвідповідача Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» неспроможні, оскільки зобов’язань перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за спірним кредитним договором зазначена особа не брала і судом не вирішувалось питання щодо її прав і обов’язків та таких клопотань в установленому порядку при розгляді справи не заявлялось.
Доводи апелянта про порушення підсудності спору по зазначеній цивільній справі заперечуються матеріалами справи, із яких слідує, що відповідачі зареєстровані АДРЕСА_1, що знаходиться в Залізничному районі м.Сімферополя (а.с.10-14,20-21). В ході розгляду справи відповідачі не подавали до суду заяв про зміну свого місця проживання, до апеляційної скарги апелянтом також додано ксерокопію паспорта, в якій зазначено ту ж саму адресу(а.с.120).
3
Відповідно до ст.ст.303ч.1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АРК від 12 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Куртлушаєв І.Д.
Берзіньш В.С.
Кузнєцова О.О.