31.08.2021                                227/2590/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року                                                                м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивачка звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власницею 3/4 житлового будинку АДРЕСА_1 . Станом на день звернення до суду за вищевказаною адресою зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 . Проте, ще в 2014 році останній переїхав на постійне місце проживання до іншої області України. Таким чином, відповідач понад 6 років відсутній за місцем реєстрації, участі в утриманні майна він не приймає. Позивач самостійно весь цей час утримує будинок. Будь-яких домовленостей відносно утримання житла між сторонами не встановлювалося. У свою чергу, наявність особи, яка зареєстрована за даною адресою, створює перешкоди у повноцінному користуванні та розпоряджанні майном, в тому числі створює перешкоди в оформленні договору купівлі-продажу будинку. Тому позивачка просить задовольнити позов.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Проте, звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі, в якій заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З заявою про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки до суду не звертався.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Проте, звернулися до суду із заявами про розгляд справи у їх відсутності, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали, та просили визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки останній не проживає за цією адресою з 2014 року.

Зважаючи на те, що учасники процесу в судове засідання не з`явилися, суд враховує вимоги ст. 223 ЦПК України, відповідно до яких неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 368 від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 3/4 частини цього будинку, відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 33 від 30 січня 2020 року ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/8 частина цього будинку, та відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 284 від 08 січня 2021 року ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/8 частина цього будинку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 179152304 від 29 серпня 2019 року (а.с. 6) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 серпня 2021 року. (а.с. 17-19)

Як вбачається з відповіді Виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області № 01-20/103 від 12 липня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 09 лютого 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 , але за даною адресою не проживає. (а.с. 12)

ОСОБА_2 , 1988 року народження, доводиться позивачу рідним сином, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 . (а.с. 4, оборот)

Згідно акту старости ганнівського старостинського округу про не проживання особи за місцем реєстрації від 24 червня 2021 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 2014 року і по теперішній час не проживає. (а.с. 8)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316. 317, 319, 321 ЦК України).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати  будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі  цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи викладене, а також те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка та треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є співвласниками спірного будинку, треті особи, як співвласники не заперечували щодо задоволення даних позовних вимог, а відповідач понад один рік без поважних причин не мешкає в будинку АДРЕСА_1 , суд вважає, що він втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Відповідно до Постанови ВРУ № 807-IX від 17 липня 2020 року, пп. 5 п. 3 визначено ліквідувати в Донецькій області, в тому числі, Добропільський район, та пп. 5 п. 1 Постанови визначено утворити Покровський район (з адміністративним центром у місті Покровськ) у складі територій, в тому числі, Добропільської міської ОТГ.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 405 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 274, 279, 353-355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя                                                                Л.С. Мацишин

31.08.2021