Справа   №2-692/09

№2-110/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року     смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді     Моніча Б.С.

при секретарі     Пилипчук Ю.В.

з участю позивачки     ОСОБА_1

її представника     ОСОБА_2

представника відповідача    ОСОБА_3

представника відповідача і органу

опіки та піклування     Андрущенко Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_4. та виконкому Городищенської сільської ради Черняхівського району про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, про зобов’язання виконкому Городищенської сільської ради зняти його з реєстраційного обліку, –

ВСТАНОВИВ:

24.11.2009 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що згідно ордеру від 12.01.2004 року, виданого виконкомом Городищенської сільської ради Черняхівського району Житомирської області її сім’ї виділене житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1. В квартирі зареєстровані вона, відповідач та їхні неповнолітні діти.

15.11.2007 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, в серпні 2007 року відповідач забрав всі свої речі з будинку і з того часу в ньому не проживає. Своїми діями не засвідчив свого ставлення до вищевказаного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, оскільки проживав в різних місцях і на час розгляду справи проживає у м.Новоград-Волинську з іншою жінкою, з якою створив нову сім’ю та від якої має дитину.

З цих підстав позивачка просила визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зобов’язати виконком Городищенської сільської ради зняти його з реєстраційного обліку.

Під час розгляду справи в суді до її участі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачки залучені неповнолітні діти сторін в особі їх законного представника – матері та орган опіки і піклування Городищенської сільської ради.

В судовому засіданні позивачка та її представник пред’явлений позов підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Представник відповідача Городищенської сільської ради позов визнав у повному обсязі, аналогічну позицію у своєму письмовому висновку виклав орган опіки та піклування цієї ради.

Відповідач ОСОБА_4. в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на те, що житло виділялось саме йому, а не членам його сім’ї, також вказував на те, що неодноразово намагався вселитися в спірне житлове приміщення, однак позивачка чинила йому перешкоди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази на умовах змагальності в межах заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

З ордеру на житлове приміщення вбачається, що спірне житло виділялося сім’ї ОСОБА_1, яка складалась з чотирьох осіб (а.с.5). Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. розірвано 15.11.2007 року, що стверджено відповідним свідоцтвом (а.с.6). Рішенням Черняхівського суду від 24.04.2009 року встановлено, що дане житло у приватній власності не знаходиться і є неприватизованим (а.с.7-8). З цих підстав спірні відносини мають регулюватися ЖК УРСР. Довідкою сільської ради стверджено, що спірний будинок знаходиться на балансі цієї ради (а.с.12).

З довідок Городищенської сільської ради №249 від 16.11.2009 року та №251 від 18.11.2009 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4. з серпня 2007 року у спірному житлі не проживає, хоча рахується зареєстрованим у ньому разом з ОСОБА_1 та їхніми дітьмиОСОБА_6. та ОСОБА_7

З показів свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10ОСОБА_11. слідує, що відповідач ОСОБА_4. понад 2 роки не проживає в будинку, за цей час жодного разу не намагався вселитися до нього, перешкод для вселення позивачкою йому не чинилось. Ці ж обставини підтвердила представник Городищенської сільської ради Андрущенко Г.Г., разом з тим, вона вказала, що вже після подання цього позову до суду позивач намагався вселитися у спірне приміщення, однак члени сім’ї не дали на це згоди.

Відповідно до статті 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.  

Цією ж нормою визначено випадки зберігання жилого приміщення за тимчасово відсутнім. Таких при розгляді справи в суді не встановлено.

Згідно абз.10 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4. не мав поважних причин для непроживання у спірному жилому приміщенні, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням згідно вимог ст.72 ЖК УРСР. Його спробу вселитись в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї суд вважає такою, що правового значення не має, як і представлена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.35).

До спірних правовідносин суд не застосовує положення ст.107 ЖК УРСР, оскільки доказів вибуття позивача на інше постійне місце проживання до суду не представлено.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання виконкому Городищенської сільської ради зняти ОСОБА_4. з реєстраційного обліку, оскільки це не належить до його (виконкому) компетенції відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні», затвердженого наказом МВС України №96 від 03.02.2006 року.

Більше того такий спосіб захисту прав позивачки не передбачений законом. Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання.

Судові витрати суд стягує з відповідача ОСОБА_4. пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 130, 209, 212-215 ЦПК України, вищенаведеними в рішенні суду нормами законодавства, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., прож.АДРЕСА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою с.Городище, вул.Нова, 10 Черняхівського району Житомирської області внаслідок відсутності у даному жилому приміщенні понад встановлені строки без поважних причин.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1, прож. АДРЕСА_1 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп. судових витрат понесених при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

При відсутності заяви та апеляції рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий – суддя: (підпис)     Б.С.Моніч

Копія: вірно

Суддя: