Справа2-693/09

2-111/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року     смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді:     Моніча Б.С.

при секретарі:     Юрченко Т.Р.

з участю представника відповідача:     Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові справу за позовомОСОБА_1 до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно поданої позовної заяви та заяви про уточнення позовних (а.с.1, 44) позивач вказав, що з 01.09.2006 року по 17.11.2007 року працював слюсарем-ремонтником млина у відповідача. Підприємство заборгувало йому приблизно 10 000 грн., але довідку про заборгованість по заробітній платі йому не видало. При звільнені з роботи нарахована йому заробітна плата не була виплачена з мотивів відсутності коштів. Після звільнення ця заборгованість не погашалася і йому не виплачена по даний час, незважаючи на неодноразові усні звернення позивача. Крім того, вказує, що з вини відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження повноцінного життя у зв’язку з нестачею коштів.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі приблизно 10 000 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку або по день винесення рішення та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи у його відсутності, позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та уточнюючій позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача позов визнав частково, вважав що слід стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі. В задоволенні інших вимог просила відмовити, вважаючи, що вони позивачем не доведені. Також посилалася на відсутність вини відповідача у невиплаті зарплати.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази на умовах змагальності в межах заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за неї. Частиною 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Статтею 24 цього ж закону визначено строки виплати заробітної плати, яка виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і що своєчасність та обсяги її виплати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості. Аналогічні положення містить ст.115 КЗпП України. Стаття 110 КЗпП України, крім того, зобов’язує власника підприємства регулярно повідомляти працівника про розміри його заробітної плати.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган мають виплатити у вказаний вище строк неоспорювану суму.

З поданої позивачем позовної заяви (а.с.1) та копії трудової книжки (а.с.4) вбачається, що у відповідача він працював з 01.09.2006 року по 17.11.2007 року, а тому розрахунок мав бути проведений 17.11.2007 року, а відповідно довідки ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів заборгованість по заробітній платі перед ним станом на 28.01.2010 року становила 2350 грн. 81 коп. (а.с.31).

Таким чином суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 2350 грн. 81 коп. із заявлених 10 000 грн. Інших доказів про суму заборгованості до суду не подано.

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні і вказує, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, у становивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем до суду представлені ряд документів, які, на його думку, доводять відсутність його вини у невиплаті зарплати. Оцінивши подані докази, суд вважає їх непереконливими і такими що не доводять відсутності вини підприємства у невиплаті зарплати. Поданий наказ про відновлення роботи підприємства лише констатує певні зміни в керівництві підприємством (а.с.20), представлена довідка про банкрутство не може братися судом до уваги, оскільки з неї неможливо зрозуміти хто є її автором, на підставі яких документів вона складалась, крім того, вона не містить даних про відсутність реальної можливості підприємства виплатити кошти (а.с.22-24). Відсутність бухгалтерських документів, неправильне ведення бухгалтерського обліку, що зафіксовано в поданих актах та документах (а.с.16-19), незбереження документів щодо нарахування зарплати, обліку робочого часу тощо не може розглядатися як поважна причина для невиплати зарплати, оскільки саме підприємство зобов’язане забезпечити збереження цих документів. Відсутність документів може бути визнана поважною причиною для невиплати зарплати лише за умови втрати їх поза волею юридичної особи (крадіжки, знищення в силу пожежі тощо).

Сам факт банкрутства підприємства не може розглядатись як відсутність його вини у невиплаті зарплати, оскільки чинним законодавством його керівництву надані широкі можливості для уникнення цього: підприємство вправі звертатися з позовами про погашення заборгованості, приймати рішення про скорочення штату, за згодою працівників переводити їх на неповний робочий день тощо. До суду відповідачем не представлено доказів, що керівництвом підприємства вжиті всі можливі заходи для цього. Навіть якщо банкрутство підприємства сталось через непрофесійність його керівництва чи внаслідок його свідомих неправомірних дій, це не виключає вини та відповідальності підприємства як юридичної особи та самостійного учасника правовідносин.

Натомість з представленої довідки про рух коштів, яка ґрунтується на оглянутих судом виписках банку з відповідних рахунків, вбачається, що з червня 2007 року та по вересень 2008 року видатки йшли виключно на виконавчу службу (а.с.25-27). Відсутність руху коштів у цей період теж не дає суду підстав звільнити відповідача від відповідальності, оскільки підприємство мало змогу провести розрахунок з позивачкою протягом 2009 року, так як за поясненнями представника відповідача відновило діяльність з січня 2009 року.

Відповідно до ст.11ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданими відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається правами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60, ч.3 ст.27 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути надані або про них має бути повідомлено суд до або під час попереднього судового засідання.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що законним і обґрунтованим є рішення суду, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд сприяв сторонам у реалізації їхніх прав, в попередньому судовому засіданні визначав юридичні факти, які необхідно встановити для вирішення спору згідно п.3 ч.6 ст.130 ЦПК України, детально роз’яснював визначений порядок подання доказів та строки їх подання. Незважаючи на це, інших доказів до суду сторонами не подано.

Суд погоджується, що протиправними діями відповідача позивачу завдано і моральної шкоди, оскільки невиплата заробітної плати очевидно погіршила його матеріальне становище, змусила змінювати звичний спосіб життя, шукати засобів для існування, та стягує цю шкоду з відповідача в розмірі 1000 грн. , оскільки така сума відповідає глибині фізичних та душевних страждань позивача, завданих протиправною поведінкою відповідача.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати,  моральну шкоду та середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Визначаючи суму компенсації за затримку розрахунку при звільнені, суд виходить з таких розрахунків: сума середньоденної заробітної плати судом мала би визначатися за останні два повних місяці роботи позивача. Враховуючи, що дані про його заробітну плату цей період у справі відсутні суд визначає її виходячи з даних за травень-червень 2007 року.

Як вбачається із довідки ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський КХП про заробітну плату позивача (а.с.30), загальна сума його зарплати за цей період становила 688 грн. 97 коп. (252,28+436,69). Середньоденну зарплату суд визначає відповідно до « Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року , діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи робочі дні на число відпрацьованих робочих днів: травень 2007 року – 19, червень 2007 року – 20, разом 39 робочих дні. Середньоденна зарплата складає: 688,97 коп./39=17,67 грн. При визначенні кількості робочих днів суд враховує положення ст.73 КЗпП України та листи Мінпраці та соціальної політики про норми тривалості робочого часу.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку (з 18.11.2007 по 22.04.2010) з урахуванням святкових та неробочих днів визначених ст.73 КЗпП України, листів Мінпраці та соціальної політики, зазначених вище, складає – 612. Виходячи з середньоденної зарплати, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 17,67х612=10 тис. 814,04 грн.

В зв’язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача судові витрати в розмірі 140 грн. 15 коп. (1% х (10814,04 +2350,81)+8,50)=131,65+8,50) та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 293, 295 ЦПК України, ст.ст.231, 233, 238 КЗпП України, вищенаведеними нормами законодавства, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ДП Черняхівський комбінат хлібопродуктів ДАК «Хліб України», 12301, смт.Черняхів, вул.Індустріальна, 42, р/р 2600511045, код ЄДРПОУ 00953094, МФО 311528 в Райффайзен банк «Аваль» на користь ОСОБА_1, прож. смт.АДРЕСА_1 такі кошти:

-   2350 (дві тисячі триста п’ятдесят) грн. 81 коп. заборгованості по заробітній платі;

-   середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 814 (десять тисяч вісімсот чотирнадцять)  грн. 04 коп.;

-   завдану моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в розмірі 140 грн. 15 коп. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 31211259700604, отримувач УДК у Черняхівському районі, код 2206244, МФО 811039, банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, на користь ТУ ДСА України в Житомирській області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий – суддя: (підпис)     Б.С.Моніч

Копія: вірно

Суддя: