Справа №2-742/09

2-157/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року     смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді:     Моніча Б.С.

при секретарі:     Юрченко Т.Р.

з участю представника відповідача:     Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно поданої позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог (а.с.1, 42) позивачка вказала, що з 22.09.2004 року по 15.10.2007 року працювала техніком-лаборантом виробничої лабораторії у відповідача. Станом на 14.12.2009 року підприємство заборгувало їй 1360 грн. 07 коп. При звільнені з роботи нарахована їй заробітна плата не виплачена з мотивів відсутності коштів. Після звільнення ця заборгованість не погашалася і їй не виплачена по даний час, незважаючи на неодноразові усні звернення позивачки. Крім того, вказує, що з вини відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження повноцінного життя у зв’язку з нестачею коштів.

З цих підстав просила стягнути на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 1360 грн. 07 коп., стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку або по день винесення рішення та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи у її відсутності, позов підтримала з підстав, наведених в позовній заяві та уточнюючій позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача позов визнав частково, вважав що слід стягнути на користь позивачки заборгованість по заробітній платі. В задоволенні інших вимог просила відмовити, вважаючи, що вони позивачем не доведені. Також посилалася на відсутність вини відповідача у невиплаті зарплати.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази на умовах змагальності, в межах заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за неї. Частиною 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Статтею 24 цього ж закону визначено строки виплати заробітної плати, яка виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і що своєчасність та обсяги її виплати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості. Аналогічні положення містить ст.115 КЗпП України. Стаття 110 КЗпП України, крім того, зобов’язує власника підприємства регулярно повідомляти працівника про розміри його заробітної плати.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган мають виплатити у вказаний вище строк неоспорювану суму.

З поданої позивачкою позовної заяви (а.с.1) та копії трудової книжки (а.с.7-8) вбачається, що у відповідача вона працювала з 22.09.2004 року по 15.10.2007 року, а тому розрахунок мав бути проведений 15.10.2007 року, а відповідно довідки ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів заборгованість по заробітній платі перед нею станом на 14.12.2009 року становила 1360 грн. 07 коп. (а.с.3).

Таким чином суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 1360 грн. 07 коп.  

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні і вказує, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, у становивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем до суду представлені ряд документів, які, на його думку, доводять відсутність його вини у невиплаті зарплати. Оцінивши подані докази, суд вважає їх непереконливими і такими що не доводять відсутності вини підприємства у невиплаті зарплати. Поданий наказ про відновлення роботи підприємства лише констатує певні зміни в керівництві підприємством (а.с.26), представлена довідка про банкрутство не може братися судом до уваги, оскільки з неї неможливо зрозуміти хто є її автором, на підставі яких документів вона складалась, крім того, вона не містить даних про відсутність реальної можливості підприємства виплатити кошти (а.с.22-24). Відсутність бухгалтерських документів, неправильне ведення бухгалтерського обліку, що зафіксовано в поданих актах та документах (а.с.12-19), незбереження документів щодо нарахування зарплати, обліку робочого часу тощо не може розглядатися як поважна причина для невиплати зарплати, оскільки саме підприємство зобов’язане забезпечити збереження цих документів. Відсутність документів може бути визнано поважною причиною для невиплати зарплати лише за умови втрати їх поза волею юридичної особи (крадіжки, знищення в силу пожежі тощо).

Сам факт банкрутства підприємства не може розглядатись як відсутність його вини у невиплаті зарплати, оскільки чинним законодавством його керівництву надані широкі можливості для уникнення цього: підприємство вправі звертатися з позовами про погашення заборгованості, приймати рішення про скорочення штату, за згодою працівників переводити їх на неповний робочий день тощо. До суду відповідачем не представлено доказів, що керівництвом підприємства вжиті всі можливі заходи для цього. Навіть якщо банкрутство підприємства сталось через непрофесійність його керівництва чи внаслідок його свідомих неправомірних дій, це не виключає вини та відповідальності підприємства як юридичної особи та самостійного учасника правовідносин.

Натомість з представленої довідки про рух коштів, вбачається, що з часу звільнення позивачки (15.10.2007) та по грудень 2008 року видатки йшли виключно на виконавчу службу (а.с.27-29). Відсутність руху коштів у цей період теж не дає суду підстав звільнити відповідача від відповідальності, оскільки підприємство мало змогу провести розрахунок з позивачкою протягом 2009 року, так як за поясненнями представника відповідача відновило діяльність з січня 2009 року.

Відповідно до ст.11ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданими відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається правами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60, ч.3 ст.27 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути надані або про них має бути повідомлено суд до або під час попереднього судового засідання.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що законним і обґрунтованим є рішення суду, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд сприяв сторонам у реалізації їхніх прав, в попередньому судовому засіданні визначав юридичні факти, які необхідно встановити для вирішення спору згідно п.3 ч.6 ст.130 ЦПК України, детально роз’яснював визначений порядок подання доказів та строки їх подання. Незважаючи на це, інших доказів до суду сторонами не подано.

Суд погоджується, що протиправними діями відповідача позивачці завдано і моральної шкоди, оскільки невиплата заробітної плати очевидно погіршила її матеріальне становище, і стягує цю шкоду з відповідача в розмірі 1000 грн. , оскільки саме така сума відповідає глибині фізичних та душевних страждань позивачки, завданих протиправною поведінкою відповідача.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивачки заборгованість з заробітної плати, частково моральну шкоду та середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Визначаючи суму компенсації за затримку розрахунку при звільнені, суд виходить з таких розрахунків: сума середньоденної заробітної плати судом визначається за останні два повних місяці роботи позивачки.

Як вбачається із довідки ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський КХП про заробітну плату позивачки (а.с.6), загальна сума її зарплати за цей період становила 1000 грн. (500+500). Середньоденну зарплату суд визначає відповідно до « Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року , діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи робочі дні на число відпрацьованих робочих днів: серпень 2007 року – 22, вересень 2007 року – 20, разом 42 робочих дні. Середньоденна зарплата складає: 1000/42=23,81 грн. При визначенні кількості робочих днів суд враховує положення ст.73 КЗпП України та листи Мінпраці та соціальної політики про норми тривалості робочого часу.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку (з 16.10.2007 року по 22.04.2010 року) з урахуванням святкових та неробочих днів визначених ст.73 КЗпП України, листів Мінпраці та соціальної політики, зазначених вище, складає – 636. Виходячи з середньоденної зарплати, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 23,81х636=15 тис. 143,16 грн.

В зв’язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача судові витрати в розмірі 173,53 грн. (1%х(15143,16 +1360,07)+8,50)=165,03+8,50) та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 293, 295 ЦПК України, ст.ст.231, 233, 238 КЗпП України, вищенаведеними нормами законодавства, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ДП Черняхівський комбінат хлібопродуктів ДАК «Хліб України», 12301, смт.Черняхів, вул.Індустріальна, 42, р/р 2600511045, код ЄДРПОУ 00953094, МФО 311528 в Райффайзен банк «Аваль» на користь ОСОБА_1, прож. АДРЕСА_1 такі кошти:

-   1360 (одну тисячу триста шістдесят) грн.07 коп. заборгованості по заробітній платі;

-   середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 143 (п’ятнадцять тисяч сто сорок три)  грн. 16 коп.;

-   завдану моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в розмірі 173 грн. 53 коп. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 31211259700604, отримувач УДК у Черняхівському районі, код 2206244, МФО 811039, банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, на користь ТУ ДСА України в Житомирській області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий – суддя: (підпис)     Б.С.Моніч

Копія: вірно

Суддя: