Справа   №2-276/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року     смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді:     Моніча Б.С.

при секретарі:     Пилипчук Ю.В.

з участю позивачки:     ОСОБА_1

представника позивачки:     ОСОБА_2

відповідача:     ОСОБА_3

представників відповідача:    ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відділу приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної державної адміністрації (управління економіки Черняхівської РДА) та ОСОБА_3 про скасування розпорядження №22 від 14.03.1995 року Черняхівської районної державної адміністрації, про скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 №22 від 14.03.1995 року, виданого на ім’я ОСОБА_3, про поновлення дії попереднього свідоцтва про право власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом, в якому вказала, що 28.12.1993 року вона та її колишній чоловік ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право власності на спільну квартиру АДРЕСА_1 Свідоцтво отримане згідно розпорядження №НОМЕР_1 від 28.12.1993 року відділу приватизації майна комунальної власності Черняхівської райдержадміністрації.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вона виїхала в м.Житомир, де стала проживати. У 2009 році вона вирішила домовитись з ОСОБА_3 про поділ спільної квартири, однак отримала відмову. В подальшому вона дізналась, що у 1995 році на вищевказану квартиру виданий новий документ,  а саме: свідоцтво про право власності №22 від 14.03.1995 року.

Вважала, що видачею нового свідоцтва її позбавлено права власності на Ѕ частину квартири, просила скасувати розпорядження №22 від 14.03.1995 року відділу приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної державної адміністрації, свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 №22 від 14.03.1995 року, видане на ім’я ОСОБА_3,  відновити дію свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 №НОМЕР_1 від 28.12.1993 року, видане на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, які заперечували проти позовів один одного (представник відповідача – управління економіки Черняхівської РДА при вирішенні позову покладався на розсуд суду), дослідивши та з’ясувавши на умовах змагальності всі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, та ті письмові докази, що були подані ними до суду, суд приходить до висновку, що пред’явлений позивачкою позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Оскільки документи про передачу у власність спірної квартири сторонам датовані 1994-1995 роками, до правовідносин набуття ним власності суд застосовує положення Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, Закону України «Про власність» та інших нормативних актів, які будуть наведені нижче, у редакціях, що діяли на момент існування правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Згідно ч.5 ст.8 цього закону передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Процедура передачі будинків у власність громадянам визначена « Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. №56.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про власність» наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

З матеріалів справи, а зокрема документів, які надані управлінням економіки Черняхівської РДА як правонаступником органу приватизації Черняхівської РДА (а.с.20-34), свідоцтва про право власності на житло №НОМЕР_1 від 28.12.1993 року вбачається, що за наслідками проведення приватизації спірної квартири її власниками стали ОСОБА_3 та ОСОБА_1. (а.с.5) згідно розпорядження органу приватизації №НОМЕР_1 від 28.12.1993 року (а.с.30). Відповідне свідоцтво про право власності згідно розписки у журналі отримав саме ОСОБА_3 (а.с.25). Щодо проведення даної приватизації у матеріалах справи є всі необхідні для цього та передбачені законодавством документи.

В подальшому ОСОБА_3 видано нове свідоцтво про право власності на спірну квартиру №22 від 14.03.1995 року згідно розпорядження органу приватизації №22 від 14.03.1995 року. Свідоцтво про право власності отримане ОСОБА_3 (а.с.26).

При цьому в матеріалах приватизаційної справи міститься лише заява ОСОБА_3 про передачу квартири у спільну власність йому та його дружині ОСОБА_1 від 12.10.1993 року (а.с.27), довідка про склад сім’ї ОСОБА_3, до якої входить ОСОБА_1.

Згідно ст.55 Закону України «Про власність» власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи).

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», « Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» не передбачено видачу повторних свідоцтв про право власності на житло, як не передбачено право органу приватизації скасувати вже видане про право власності свідоцтво.

Розглядом справи встановлено, що після видачі свідоцтва по право власності №НОМЕР_1 від 28.12.1993 року позивачка ОСОБА_1. та відповідач ОСОБА_3 стали співвласниками спірної квартири. Будь-яких рішень про скасування виданого 28.12.1993 року свідоцтва про право власності не приймалося, а тому підстав для видачі нового свідоцтва в органу приватизації не було.

Сам відповідач ОСОБА_3 не зміг пояснити за яких обставин відбулося отримання нового свідоцтва.

Враховуючи, що прийняттям розпорядження №22 від 14.03.1995 року та видачею нового свідоцтва про право власності позивачка ОСОБА_3 фактично незаконно позбавлена права власності суд задовольняє її вимоги в повному обсязі, визнаючи незаконними та скасовуючи відповідні розпорядження органу приватизації та свідоцтва по право власності. Також суд відновлює дію попередньо виданого свідоцтва про право власності. Відповідні способи захисту цивільних прав позивачки передбачені п.п.4, 10, ч.ч.2, 3 ст.16 ЦК України.

Надана відповідачем ОСОБА_3 до суду розписка (а.с.35), у якій зазначено, що ОСОБА_1. залишає ОСОБА_3 спірну квартиру не може братися судом до уваги, оскільки є юридично нікчемною. Дана розписка не може вважатися судом будь-яким правочином, оскільки у ній не відображено його істотних умов, зокрема не вказано на яких умовах залишається спірна квартира: у власність/користування, оплатно/безоплатно тощо. Крім того, вона не посвідчена нотаріально, в той час як угоди щодо нерухомого майна згідно вимог Цивільного Кодексу Української РСР (ст.ст.47, 118, 227, 244) підлягали нотаріальному посвідченню. З пояснень ОСОБА_1 слідує, що дану розписку вона вважала нікчемною, писала її виключно для припинення конфліктів, при цьому знала, що є співвласником квартири і така розписка не позбавляє її власності.

Посилання відповідача ОСОБА_3, що позивачкою пропущено строк на звернення до суду до уваги не береться, оскільки її доводи про те, що вона вперше дізналась про порушення її прав лише після отримання відповідей з Черняхівської РДА та БТІ, не спростовані. Свідоцтво про право власності від 14.03.1995 року нею на руки не отримувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 294 ЦПК України, вищенаведеними нормами законодавства, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження №22 від 14.03.1995 року відділу приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної державної адміністрації.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 №22 від 14.03.1995 року, видане на ім’я ОСОБА_3.

Відновити дію свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 №НОМЕР_1 від 28.12.1993 року, видане на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 та Черняхівської РДА в особі відділу приватизації комунального майна (управління економіки) на користь ОСОБА_1, прож.АДРЕСА_2 понесені нею судові витрати в розмірі по 27 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

При відсутності заяви та апеляції рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий – суддя: (підпис)     Б.С.Моніч  

Копія: вірно

Суддя: