СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/657/21

Провадження № 2/306/448/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    30 серпня 2021 року                                                 м. Свалява 

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі :

головуючого - судді : Вінер Е.А.

        з секретарем : Фалес Л.І.

з участю позивача : ОСОБА_1

адвоката позивача Ламбрух О.С.

представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного агенства лісових ресурсів України (адреса: м.Київ, вулиця Ш.Руставелі,9а, 01601) про визнання незаконним та скасування наказу Державного агенства лісових ресурсів України №122-к від 16.03.2021 року "Про звільнення з посади", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агенства лісових ресурсів про визнання незаконним та скасування наказу Державного агенства лісових ресурсів України №122-к від 16.03.2021, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказав, що оскаржуваний наказ прийнятий на виконання п.2 наказу Держлісагенства №6 від 13.01.2021 «Про результати перевірки державного підприємства «Свалявське лісове госпродарство». У наказі №122-к від 16.03.2021 року «Про звільнення з посади» не зазначенно обставин, за яких було вчинено порушення, в чому полягає його грубість та яку завдано шкоду. Вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідач не встановив чи був насправді факт порушення трудової дисципліни з боку позивача, в якій формі вини проявилося таке порушення; причини, з яких настав дисциплінарний проступок. Відповідно до наказу від 18.12.2020 року № 402 комісією проведено перевірку окремих питань ведення лісового господарства та фінансово-господарської діяльності ДП «Свалявський лісгосп» за період діяльності з 01.01.2019 року по 21.12.2020 рік. За результатами перевірки головою Держлісагентсва прийнято наказ №6 від 13.01.2021 року, яким зобов`язав завідувача сектору з персоналу за виявлені у ході перевірки недоліки та порушення підготувати наказ про звільнення з посади директора ДП "Свалявський лісгосп" ОСОБА_1 . Позивач вважає, що правових підстав для проведення у грудні 2020 року перевірки в ДП «Свалявський лісгосп» не було. У наказі вказано, що вибірковою перевіркою встановлено, що у Свалявському та Березниківському лісництвах за 2019 рік незаконно списувалося дизильне пальне на ремонт трелювального волока в кількості 24,7 тис.літрів на суму 456,7 тис.гривень, зокрема відсутні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують фактичне виконання робіт. Зазначено, що у ході перевірки встановлено факти систематичного порушення термінів виплати заробітної плати та заборгованості із виплати заробітної плати працівникам. Заборгованість із виплати заробітної плати виявлена на підприємстві протягом 2019 року та протягом січня-листопада 2020 року. Станом на 01.11.2020 року в лісгоспі заборгованість із виплати заробітної плати становила 2614,4 тис.гривень. Водночас в акті перевірки окремих питань ведення лісового господарства та фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Свалявське лісове господарство» Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 29.12.2020 року жодних згадок про вищевказані у наказі порушення немає. Крім того, на момент звільнення перебував на лікарняному. А тому просить визнати незаконним та скасувати наказ Державного агенства лісових ресурсів України №122-к від 16.03.2021 року «Про звільнення з посади», поновити на посаді директора державного підприємства «Свалявське лісове господарство», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

    Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2021 року справу № 306/657/21 (провадження № 2/306/448/21) передано на розгляд судді Свалявського районного суду Вінер Е.А. (а.с.76).

05 травня 2021 року суддею Свалявського районного суду Вінер Е.А. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 77).

Представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому зазначає, що наказ Держлісагенства від 13.01.2021 №6 «Про результати перевірки ДП «Свалявське лісове господарство» є законним, обгрунтованим та чинним, а отже при прийнятті оскаржуваного наказу від 16.03.2021 року №122-к «Про звільнення ОСОБА_1 » він став однією із підстав прийняття наказу звільнення. Проведена перевірка ДП «Свалявське лісове господарство» як і прийнятий за її результатами акт, не визнані жодним судовим рішенням незаконним. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього за час вимушеного прогулу відмовити.

03 серпня 2021 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Державне підприємство «Свалявське лісове господарство».

Т.в.о. директора Таркович М.М. ДП "Свалявське лісове господарство" подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та адвокат позивача позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити.

Представник ДП "Свалявське лісове господарство" в судовому засіданні пояснила, що позивача було звільнено в перший день виходу на роботу після лікарняного та здійснено розрахунок, видано трудову книжку. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали спрви, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Ознаками порушення зазначеного як підстава звільнення у пункті 1 частини першої статті КЗпП України, є те, що порушення має бути грубим, порушення стосується трудових обов`язків працівника, порушення є одноразовим. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, і вини працівника в такому порушенні.

Отже і рішення компетентного органу, власника підприємства і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове грубе порушення, яке стало підставою для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням встановленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

За правилами частини першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Крім того, звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому воно може бути застосовано у строки та в порядку, що встановлені статтями 148, 149 КЗпП України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено застосування дисциплінарного стягнення органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаної статті цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тягар доведеності законності підстав звільнення покладається на роботодавця.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді директора державного підприємства «Свалявське лісове господарство».

Наказом Держлісагенства № 122 -к від 16 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України в перший день виходу на роботу.

У наказі зазначено, що позивача звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов`язків в перший день виходу на роботу.

У вказаному наказі голова ОСОБА_4 посилався як на підставу на наказ Держлісагенства від 13.01.2021 №6 «Про результати перевірки державного підприємства «Сваолявське лісове господарство»,листи Держлісагенства від 09.02.2021 №10-29/949-21 та №10-29/950-21, лист Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарвства від 15.03.2021 № 03/38-409, лист Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 29.01.2021 № 02-30/89, ст.41 КЗпП України (а.с.70).

В наказі Держлісагенства від 13.01.2021 № 6 «Про результати перевірки державного підприємства «Свалявське лісове господарство» вказано про допущенні ряд порушень, однак таке формулювання порушення не підпадає під ознаки одноразового грубого порушення, яке передбачено як підстава для звільнення згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Суд приходить до висновку про недоведеність підстав для видання відповідачем оспорюваного наказу про звільнення, а саме у зв`язку з одноразовим грубим порушенням.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 32 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення па користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, враховуються положення «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 (із змінами, внесеними постановою КМ України від 16.05.1995 року № 348).

Так, згідно п. 1 Порядку він застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача є 29 червня 2021 року, відповідно періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 за який підлягає компенсація, є період з 29 червня 2021 року по 30 серпня 2021 року включно.

Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Тобто, для вирахування середньоденної заробітної плати позивача необхідно враховувати виплати за квітень та травень 2021 року.

Згідно Порядку, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які

виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доходи № 27 від 10.08.2021 року ( а.с. 147), дохід позивача у квітні 2021 року склав 12214,23 грн., у травні 2021 року -20912,04 грн.

Таким чином, шляхом додавання сум доходу за два місяці загальна сума доходу, яка підлягає діленню на кількість робочих днів: 12214,23 + 20912,04 = 33126,27 грн.; 20 + 23 = 43 робочі дні.

Середньоденна заробітна плата: 33126,27 грн. / 43 роб. дні = 770,37 грн.

Час вимушеного прогулу за період з 29.06.2021 року по 30.08.2021 року складає 43 робочих днів. На підставі вказаного вище, суд приходить до висновку, що сума заробітку за час вимушеного прогулу позивача станом на день ухвалення рішення складає 33125,91 грн. виходячи із розрахунку: 43 роб. дні х 770,37 грн. = 33125 грн. 91коп.

     Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  А тому необхідно стягнути з Державного агенства лісових ресурсів України 2270,00 грн. судового збору на користь держави.

        Керуючись ст.ст. 13, 76, 80, 141, 265, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 5-1, 41, 147-1,149, 235 КЗпП, п.22 Пленуму Верховного Суду України Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного агенства лісових ресурсів України (адреса: м.Київ, вулиця Ш.Руставелі,9а, 01601), державного підприємства "Свалявське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу Державного агенства лісових ресурсів України №122-к від 16.03.2021 року "Про звільнення з посади", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного агенства лісових ресурсів України №122-к від 16.03.2021 року "Про звільнення з посади".

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Свалявське лісове господарство".

      Стягнути з Державного підприємства "Свалявське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 33125,91( тридцять три тисячі сто двадцять п"ять гривень 91 коп.)середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державного агенства лісових ресурсів України 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят ) гривень судового збору на користь держави .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Свалявський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 03 вересня 2021 року.

Суддя свалявського

                  районного суду     Е.А.Вінер