Справа № 316/3485/20

Провадження № 2/316/452/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2021 р.                                                         м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді                        Бульби О.М.

за участю секретаря судового засідання        Журавльової Ю.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судового засідання приміщення суду в м.Енергодар Запорізької області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №316/3485/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Місто для людей Енергодар» звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.08.2018 р. по 01.03.2020 р. (включно) в розмірі 6602,15 грн., витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що рішенням виконкому Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 р. ТОВ «Місто для людей Енергодар» починаючи з 01.08.2018 р. обслуговує багатоквартирні будинки в місті Енергодарі. 08.06.2018 р. було укладено Договір №08/06/2018-209 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між ТОВ «Місто для людей Енергодар» та від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - міським головою міста Енергодара ОСОБА_2 якого уповноважено на укладання цього договору пунктом 3 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 06.06.2018 року №161. Відповідно до вказаного Договору на співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок сплачувати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Пунктом 5 Договору визначено розмір і форму оплати послуг управителя відповідно до якого, замовник сплачує за надані послуги управителем щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень в розмірі 7,38 гривні на місяця за 1 квадратний метр у загальній площі житлового або нежитлового приміщенні у об`єкті яке перебуває у власності або у користуванні кожного зі співвласників.

На відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та мешканцю багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 період з 01.08.2018 р. по 01.03.2020 р. (включно) надано послуги з управління багатоквартирним будинком за які кожного місяця повинно бути сплачено суму у 366,79 грн., яка розраховується за формулою: тариф х загальну площу квартири. Відповідач не здійснював оплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в наслідок чого виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом (с.2-5).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.12.2020 р. по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.23).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.02.2021 р. по справі підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с.35).

Відповідачем ОСОБА_1 було надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не згодна, зазначаючи на те, що між позивачем та відповідачем жодних договорів на отримання житлово-комунальних послуг не укладалось, житлово-комунальні послуги не надавались. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.37-42).

Позивачем ТОВ «Місто для людей Енергодар» надано до суду відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача, у тому числі зазначає на те, що виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками визначено ТОВ «Місто для людей Енергодар`рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 р. «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», яким також уповноважено міського голову ОСОБА_2 підписати з ТОВ «Місто для людей Енергодар» від імені співвласників багатоквартирного будинку договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, презумпцію правомірності вчинення якого відповідачем не спростовано. Від відповідача не надходило Актів-претензій стосовно ненадання або не надання в повному обсязі чи неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком. Оскільки позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком надавались то відповідач повинен їх оплатити. Вважає вимоги позову обґрунтованими, просить їх задовольнити (а.с.52-57).

29.04.2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості (а.с.208-212).

24.05.2021 року від представника позивача адвоката Турчинського М.І. надійшли пояснення по справі (а.с.220-223).

В судове засідання представник позивача ТОВ «Місто для людей Енергодар не з`явився, представником позивача за письмовою довіреністю – адвокатом Турчинським М.І., надіслано до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.238).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 р. у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив правовий висновок про те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом.Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Змагальність цивільного судочинства нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Встановлено, що Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради 06.06.2018 р. прийнято рішення №161 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками визначено ТОВ «Місто для людей Енергодар» за об`єктом конкурсу №1 та за об`єктом конкурсу №2 і уповноважено міського голову Музику Павла Олексійовича, від імені співвласників багатоквартирного будинку підписати з ТОВ «Місто для людей Енергодар» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком що входив в об`єкт конкурсу №1 та конкурсу №2, строком на один рік (а.с.7).

Відповідно до приписів положень частини 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015 р., в разі, якщо управителя призначено на конкурсних засадах, ціна за послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Відповідно до частин 1, 3 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, яке виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до п.14 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», із змінами, управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п.5 ст.13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №150 від 13.06.2016 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2016 р. за №893/29023, було затверджено «Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» (далі – Порядок №150), приписами пункту 6 розділу V якого було визначено, що протягом п`яти календарних днів з дня прийняття виконавчим органом місцевої ради рішення про призначення управителя з переможцем конкурсу укладається договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком, що входив в об`єкт конкурсу, строком на один рік, який, від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель.

Судом не встановлено наявності доказів якими зазначене вище рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» визнано недійсним чи його скасовано у встановленому законом порядку.

08.06.2018 р. між співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , від імені яких діє Енергодарський міський голова Музика Павло Олексійович, якого уповноважено на укладання цього договору рішенням виконавчого комітету ЕМР від 06.06.2018 р. №161, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», надалі іменовані – «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора Шепеленка Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту, який надалі йменується – «Управитель», з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-209 (далі – Договір №08/06/2018-209) (а.с.8-10).

Відповідно до п.3 Договору №08/06/2018-209, в управління передається майно об`єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності (а.с.8).

Слід зазначити, що Договір №08/06/2018-209 є колективним, а отже не потребує необхідності обов`язкового укладання індивідуального договору з кожним із споживачів.

Відповідно до п.20 та п.21 Договору №08/06/2018-209, надання послуг з управління багатоквартирним будинком розпочалось з 01.08.2018 р. та Договір діє до 08.06.2019 р. (а.с.10) в силу положень ч.6 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. Наявності такої відмови, судом не встановлено.

Відповідно до положень п.1 Договору №08/06/2018-209, управитель, зобов`язався надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі – об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі – мешканців об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі – послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватись виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку визначених таким договором.

Відповідно до п.5 Договору №08/06/2018-209, сторони Договору погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень 7,38 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників (а.с.8).

За змістом статей 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

У постанові від 16.11.2018 р. у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом не встановлено наявності доказів які б свідчили на те, що Договір №08/06/2018-209 припинено з підстав визначених як умовами самого Договору так і того, що його скасовано чи визнано недійсним в цілому або частини його умов у встановленому законом порядку, і з підстав його невідповідності вимогам законодавства. Відповідачем не заявлялось до суду відповідних позовних вимог.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано дійсність Договору №08/06/2018-209, а його відповідність положенням законодавства не є предметом розгляду даної справи, суд не вбачає правових підстав надання аналізу відповідності Договору №08/06/2018-209 положенням законодавства.

Відповідачем не спростовано, що позивач – ТОВ «Місто для людей Енергодар» з дати визначеної Договором №08/06/2018-209, тобто з 01.08.2018 р. по дату за яку позивач просить стягнути заборгованість, тобто - по 01.03.2020 р. є надавачем послуг з управлення багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційного повідомлення з Сектора реєстрації ЕМР від 09.12.2020 р. (а.с.22), відповідач зареєстрований у житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачем не заперечується проживання у вказаному житловому приміщенні.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Нормами ст.ст.525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.8 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до пунктів 1, 6, 9 частини 1 статті 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1); на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п.6); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п.9).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок щодо оплати споживачами житлово-комунальних послуг, закріплений також у статтях 67, 68 ЖК України, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймачі (власники) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до приписів положень  статті 9 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 р. у справі №6-2951цс15, від 26.09.2018 р. у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 р. у справі №642/2858/16, зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.08.2018 р. по 01.03.2020 р. по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на відповідача за адресою: АДРЕСА_2 в загальній сумі 6602,15 грн., розрахунок якої наведено у Довідці №01/684-03 від 05.11.2020 р., наданої позивачем (а.с.6), зі змісту наведених в ній даних судом встановлено, що вказаний розмір заборгованості виник в наслідок не сплати відповідачем у вказаний період щомісячних платежів..

У спосіб визначений процесуальним кодексом України та з підстав доведення неможливості самостійного надання, відповідачем клопотань про витребування доказів не заявлялось. Будь-яких клопотань про призначення у справі експертиз на доведення своєї позиції та спростування доводів позивача, відповідачем суду не заявлялось.

Разом з тим, такі посилання відповідача не доводяться іншими наявними у справі доказами та спростовуються наданими позивачем Актами (а.с.63-183), з яких вбачається надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , у період який заявляється до стягнення, дані в яких відповідачем не заперечується та не спростовуються будь-якими наявними у справі матеріалами. Зазначені Акти не є предметом розгляду у даній справі.

За зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем у будинку АДРЕСА_1 , протягом періоду який заявляється до стягнення, надавались послуги з управління багатоквартирним будинком, а відповідачем не спростовано що він не користувався наданими послугами, а отже у відповідача наявних обов`язок щодо їх оплати на користь позивача.

Відповідачем не надано суду будь-якого розрахунку на спростування даних розміру заборгованості наведеної Довідці №01/684-03 (а.с.6) та, за встановленого, підстав вважати його неналежним у суду відсутні.

Даних, що розмір заборгованості заявлений позивачем до стягнення в сумі 6602,15 грн. з наданих позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком, на дату розгляду справи судом, відповідачем сплачено на користь позивача повністю або частково у добровільному порядку, матеріали справи не містять.

З аналізу наявних у справі матеріалів, враховуючи, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачем їх не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжного доручення від 19.11.2020 р. №745, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн. (а.с.1).

Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи доведення понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, положення ст.141 ЦПК України, висновок суду про задоволення позовної вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем розмір судового збору в сумі 2102 грн.

Щодо розподілу між сторонами витрат з правничої допомоги,суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи, суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі – ЄСПЛ).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції, зокрема у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п.95), в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (п.268) (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. у №5076-VI, із змінами визначено, що договір про надання правової допомоги –це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Щодо стягнення витрат з правничої допомоги з відповідача про які просить позивач, суд дійшов наступного висновку.

Представником позивача до матеріалів справи надано Договір про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р.(а.с.11-16), Додаткову угода №1 до вказаного Договору, про зміни до п.4.2 в якій визначено розмір правничих послуг в сумі 1000 грн. з додатком №1 – Перелік Боржників в якому крім відповідача зазначено і інших осіб (а.с.229-230), Платіжне доручення №716 від 29.10.2020 р. на суму 750 грн. (а.с.17), разом з тим, вказані докази, самі по собі та у сукупності з наведеними в них даними, не доводять, що позивачем фактично витрати з правничої допомоги були понесені, враховуючи, у тому числі і відсутність переліку складових послуг та їх вартості, які було надано за вказаний у Договорі розмір винагороди. Невідповідність розміру винагороди зазначеної в Договорі із даними платіжного доручення яке, при цьому не містить посилань, що воно стосується надання правничої допомоги за зазначеним Договором з правничої допомоги та у цій конкретній справі або є його складовою, як не містить такого посилання і сам Договір.А отже і безпідставним є зазначення розрахунку витрат на професійну правничу (правову) допомогу у позовні заяві (а.с.3зворот).

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат з правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) – заборгованість по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01.08.2018 р. по 01.03.2020 р. в сумі 6602 (шість тисяч шістсот дві) гривні 15 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

У стягненні із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» витрат з правничої допомоги – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Бульба