Справа № 22ц-4168/2010 р. Головуючий у 1 інстанції –О.Д.Березовський
Категорія - цивільна Доповідач – Горобець Т.В.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді Хромець Н.С.,
суддів – Горобець Т.В. Острянського В.І.
при секретарі – Зіньковець О.О.
за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Городянського районного суду від 08 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності , ділової репутації,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі на рішення Городянського районного суду від 08 липня 2010 року, яким позов ОСОБА_1 був частково задоволений , стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 просить це рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги є посилання на неповне з”ясування судом обставин справи, неправильне дослідження та оцінку доказів та порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що відповідачем у даній справі має бути юридична особа- районний історико-краєзнавчий музей, оскільки він, не особисто від себе, а як директор музею , інформував членів постійної комісії районної ради на її засіданні про суперечливі та сумнівні факти з біографії ОСОБА_1 періоду Великої вітчизняної війни.
Крім того, вважає апелянт, що повідомлена ним інформація поширена не ним, а в Інтернеті на сайті « Меморіал Ру», саме там він знайшов інформацію, що ОСОБА_1 у 1944 році загинув. Отже , відповідачем має бути автор матеріалу та власник Веб-сайту в мережі Інтернет.
Також апелянт зазначає в скарзі, що ОСОБА_1 є публічною особою, оскільки являється депутатом районної ради, тому межі допустимої критики відносно нього є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на повно та всебічно встановлених та досліджених доказах.
Поширення неправдивої інформації про те, що він живе за документами ОСОБА_1, який загинув у роки війни, про те, що орден « За мужність та відвагу» є не його, завдали йому значної моральної шкоди і суд обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність поведінки ОСОБА_1, не як директора музею, а як приватної особи.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга необґрунтована і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_2 на попередньому засіданні постійної комісії районної ради 25.06.2009 року повідомив членів комісії та виконавчого комітету про те, що ОСОБА_1 видає себе за особу – ОСОБА_1, та живе за його документами, фактично , ж ОСОБА_1 загинув на фронті у 1944 році. Встановлено також, що інформацію аналогічного змісту ОСОБА_2 повідомив знайомому ОСОБА_3 – мешканцю м. Городні. Саме цю інформацію суд визнав неправдивою, негативною, отже такою, що впливає на соціальну оцінку позивача в очах оточуючих, як ветерана війни та посягає на його честь та гідність. Крім того, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що така недостовірна інформація була поширена у формі фактичних тверджень , а тому не є оціночними судженнями. Так, отримавши без згоди ОСОБА_1 з російського веб-сайту « Меморіал Ру” суперечливу інформацію про військове минуле ОСОБА_1 -1925 року народження, уродженця с. Почаєво, Курської області , відповідач не перевірив цієї інформації у встановленому порядку, не з»ясував її у самого ОСОБА_1, зробив свої власні висновки та стверджував, а не припускав , що позивач ОСОБА_1 проживає за привласненими чужими документами – дійсного ОСОБА_1, який загинув на фронті.
Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині неналежності відповідача у справі, так як жодних доказів того, що поширення інформації здійснив відповідач як посадова особа від імені музею, суду не надано. Крім того, як вбачається з протоколу засідання комісії та з пояснень самого ж відповідача , питання щодо біографії фронтовиків, зокрема ОСОБА_1 на комісії 25.06.2009 року не обговорювалось ( а.с.7 )
Не ґрунтується на вимогах закону твердження апелянта про те, що відповідачем має бути власник веб-сайту в Інтернеті, оскільки позивачем не оспорюється , як така що порочить честь та гідність , помилкова інформація в Інтернеті про загибель на фронті ОСОБА_1,( таке явище, враховуючи особливість періоду досить поширене), а оскаржуються неправомірні дії відповідача, який особисто, з посиланням як на офіційну інформацію, поширював особисту інформацію про те, що ОСОБА_1 проживає за чужими документами.
Не можуть бути підставою для визнання рішення суду незаконним доводи апелянта і про те, що ОСОБА_1 є публічною особою, отже така інформація не може розцінюватись, як поширена протиправно. Посилання ОСОБА_4.в апеляційній скарзі на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації ( 2004 р.) а також рекомендації з Резолюції 1165 ( 1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зазначені міжнародні документи не регулюють правовідносин, що виникли у даному спорі, оскільки в конкретній справі мова не йде про громадський контроль та гостру громадську критику відносно публічної особи.
Посилання апелянта на недоведеність фату спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди та її розміру, при доведеності факту поширення відповідачем неправдивої та негативної інформації про позивача, спростовується положенням ст.23 та 271 ЦК України, яка визначає поняття та зміст моральної шкоди та особистого немайнового права фізичної особи.
Суд першої інстанції повно та всебічно з”ясував всі необхідні для ухвалення рішення обставини, дав їм правильну оцінку, визначив суть спірних правовідносин та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в межах заявлених вимог.
Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України ,апеляційний суд, .
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: