Справа № 458/492/21

2/458/271/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06.09.2021 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області

у складі судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку,

встановив:

ОСОБА_1 22.06.2021 пред`явила позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач є батьком її неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт батьківства підтверджується відомостями, що містяться в свідоцтві про народження дитини, дитина проживає з нею. Відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча є здоровим чоловіком, дохід якого є достатнім для утримання дитини.

16.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку визнано малозначною та розгляд якої визначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 128 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на інтернет-порталі «Судова влада». Заяви про розгляд справи без його участі та відзив на позовну заяву суду не подав.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Із свідоцтва про народження відомо, що сторони є батьками малолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 5).

Із довідки виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 56 від 22.01.2021 відомо, що син позивача проживає разом з нею в АДРЕСА_1 (арк. справи 6).

Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У статті 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із ст. 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Разом з цим суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Так, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що сторони не домовилися про спосіб виконання обов`язку утримувати дитину. На даний час дитина проживає із позивачем. Відповідач проживає окремо від дитини, і тому згідно із ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, є підстави присудити кошти на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу відповідача, враховуючи вимогу позивача.

Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу) платника аліментів .

Відповідно до ст. 183 цього Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Урахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку про присудження аліментів на дитину в розмірі 1/4 частин заробітку (доходу) відповідача, про що просить позивач.

У частині стягнення вказаного розміру аліментів з врахуванням того, що аліменти не повинні бути меншими, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, позивачу слід відмовити, так як, суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням.

При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч. 2 ст. 182 СК України, що узгоджується із правовою позицією, Верховного Суду у цивільній справі № 459/2181/17, постанова від 12.09.2018 року.

Відповідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 22.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача, суд приходить до наступних висновків.

Обов`язки з утримання дитини виконує позивача, та з нею проживає дитина, що також не спростовано відповідачем.

Згідно ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК Украйни аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має малолітню дитину, яка проживає зі своєю матір`ю, ОСОБА_1 , а тому відповідач має обов`язок не лише утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а й обов`язок щодо утримання матері дитини, яка у свою чергу потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, до досягнення дитиною трьох років.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб матері дитини, можливостей відповідача, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню та слід стягувати з відповідача аліменти на утримання позивача до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Крім того, відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 908 грн.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268,280-283ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 22 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), щомісяця, починаючи з 22 червня 2021 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Верхнє Турківського району Львівської області, реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець АДРЕСА_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено і підписано 6 вересня 2021 року.

Суддя З.М. Коліщук