ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3058/20

07 вересня 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020180150000321 від 25.05.2020 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Жалин Рівненського (Костопільського) району Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 Кримінального кодексу України

за участю:

прокурора Богельської О.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Шаповала М.С.

потерпілої ОСОБА_2

законного представника потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої Остапенка В.С.

ВСТАНОВИВ:

У першій декаді грудня 2019 року, у денну пору доби, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи у спальній кімнаті житлового будинку, що за адресою АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою, яка не досягла чотирнадцяти років, всупереч її волі, умисно вчинив по відношенню до неї дії сексуального характеру, а саме із використанням власних геніталій здійснив вагінальне проникнення в тіло потерпілої, вчинивши з нею природній статевий акт, чим задовольнив свою статеву пристрасть. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 малолітня ОСОБА_2 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила дитину (доньку).

Отже, своїми умисними діями, які виразились у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, та показав, що дійсно мав статевий акт з потерпілою в кінці листопада чи на початку грудня 2019 року, коли вдома нікого не було. До цього вони з потерпілою часто спілкувалися по телефону і особисто, однак скільки їй років не знав, виглядала вона постарше, на її дні народження він був присутній лише після статевого акту, про школу чи інші вікові речі вони не говорили. Статевий акт стався у післяобідню пору, він обняв потерпілу, вони поцілувалися і вступили в добровільний статевий зв`язок. При цьому потерпіла не чинила опору, не кричала, він їй не погрожував. У вчиненому щиро кається.

Крім визнання вини обвинуваченим, вина останнього підтверджується дослідженими у судовому доказами.

Зокрема, допитана у судовому засіданні потерпіла показала, що мала статевий зв`язок із обвинуваченим, у тому числі і на початку грудня 2019 року. Стосунки з обвинуваченим були дружні. При статевих актах опір фізичний вона не чинила, нікому про них не розповідала. Показала, що ініціатором статевих актів був ОСОБА_1 , тиснув на неї словесно, говорив, що вона нікому не потрібна. Також показала, що обвинувачений питав скільки їй років.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 показала, що є психологом та здійснює психологічну роботу із ОСОБА_2 біля двох місяців. На її погляд, потерпіла - психологічно не зріла, розвиток на 9-10 років. Травмою для неї стало розлучення батьків. Щодо статевих актів, то, на думку психолога, потерпіла не знала, що робила, не розуміє, що таке статевий акт, вагітність. В подальшому потерпіла не сприймала свою вагітність, перший місяць не приймала дитину.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 показала, що у травні 2020 року помітила на грудях у ОСОБА_5 розтяжки, почала розпитувати, тоді донька їй повідомила про те, що у неї були сексуальні контакти із обвинуваченим із серпня 2019, під час яких останній примушував її силою. Також показала, що обвинувачений часто бував у них вдома, допомагав по господарству, знав скільки ОСОБА_5 років.

Під час додаткового допиту ОСОБА_3 показала, що обвинувачений у її присутності неодноразово з вересня 2019 року брав щоденник ОСОБА_5 , бачив її підручники, а тому знав скільки їй років. На даний час обвинувачений з дитиною не бачиться, призначені судом аліменти не сплачує. Спочатку приносив дитяче харчування, памперси, зараз припинив. Обвинувачений вибачення за скоєне ні у неї, ні у потерпілої не просив жодного разу.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 показала, що є класним керівником потерпілої, про подію знає зі слів, охарактеризувала потерпілу як веселу товариську дівчинку.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив, що йому подзвонила колишня дружина та повідомила, що їх спільну дитину ОСОБА_5 зґвалтував ОСОБА_1 . Він викликав поліцію.

Також вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Зокрема, згідно висновку експерта №СЕ-19-20/27492-Б від 30.09.2020 за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи ОСОБА_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_8 . Ймовірність даної події складає 99,999999%.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 Кримінального кодексу України.

При цьому, суд не приймає до уваги показання обвинуваченого про те, що він не знав вік потерпілої, а саме те, що вона малолітня, вважає їх обраною лінією захисту та намаганням уникнути відповідальності, зважаючи на наступне.

Суб`єктивна сторона зґвалтування завжди характеризується прямим умислом. При цьому психічне ставлення суб`єкта до певних елементів злочину, наприклад, до малолітнього віку потерпілого від зґвалтування, може набувати вигляду необережної форми вини.

Кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 152 КК України можлива лише у випадках, коли винний знав або допускав, що вчиняє насильницький статевий акт з малолітньою особою, а так само, коли він міг і повинен був це передбачати. При цьому суд повинен ураховувати показання не тільки обвинуваченого, а й потерпілої особи, ретельно перевіряти їх відповідність усім конкретним обставинам справи. При вирішенні цього питання має враховуватися вся сукупність обставин справи, зокрема зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство з нею винного, володіння останнім відповідною інформацією. Малолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфікації зґвалтування за ч. 4 ст.152 КК України, якщо буде доведено, що винний помилявся щодо фактичного віку потерпілої.

Обвинувачений тривалий час був знайомий з потерпілою, спілкувався з нею, проводив час за її місцем проживання, був вхожий у сім`ю, знав хоча б приблизний вік матері та вітчима потерпілої та міг співставити з можливим віком потерпілої. Також, вступаючи із потерпілою у статевий акт обвинувачений бачив її статеві органи, їх рівень розвитку. Потерпіла та свідок ОСОБА_3 також підтвердили, що обвинувачений знав вік потерпілої, бачив її шкільний щоденник та підручники. Таким чином, суд, оцінивши всю сукупність наведених обставин та доказів на їх підтвердження, дійшов висновку, що обвинувачений якщо і достеменно не знав вік потерпілої, то міг і повинен був його передбачати.

Також суд не приймає до уваги твердження захисника про недопустимість доказів в силу відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень прокурора, оскільки наведене спростовується наявним у матеріалах справи наказом Рівненської обласної прокуратури №2372 від 12.03.2021.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 Кримінального кодексу України, кваліфікується як особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ст.66 КК України, як пом`якшуючу покарання обставину суд враховує активне сприяння розкриттю злочину. При цьому, суд звертає увагу, що під час тривалого судового розгляду ОСОБА_1 жодного разу не висловив щирого каяття у вчиненому, не просив вибачення у потерпілої чи її родини.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно приписів ч.ч.2, 3 ст.4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Санкція ч.4 ст.152 Кримінального кодексу України у редакції, що діяла на час вчинення злочину, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років.

Таким чином, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 виду та розміру покарання, суд виходить із встановленої у ст.50 КК України його мети - кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому, суд враховує фактичну тяжкість вчиненого умисно злочину та його суспільну небезпеку, особу обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, виключно позитивну характеристику обвинуваченого, його ставлення до потерпілої та новонародженої їх спільної доньки, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.4 ст.152 КК України, у виді позбавлення волі.

Згідно із ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З довідки про витрати на проведення судової експертизи вбачається, що розмір витрат на проведення судової експертизи становить 6093,25 грн, а відтак суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду від 28.05.2020 накладено арешт на речові докази - чоловічі матерчасті труси чорного кольору, які належать ОСОБА_1 , червону тканину з матерчатого дивану, яка належить ОСОБА_3 .

Враховуючи приписи ст.174 КПК України, оскільки у застосуванні арешту вказаного майна відпала потреба, його належить скасувати.

Вирішуючи питання про речові докази суд керується приписами ст.100 КПК України.

Речові докази - червону тканину з матерчатого дивану, який упаковано до спецпакету НПУ №EXP 0427468, зразки букального епітелію ОСОБА_1 , які упаковано до спецпакету експертної служби МВС України 2440278, зразки букального епітелію ОСОБА_8 , які упаковано до спецпакету експертної служби МВС України 2440279, зразки букального епітелію ОСОБА_2 , які упаковано до спецпакету експертної служби МВС України 2440280 та передано до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - знищити.

Речовий доказ - чоловічі матерчасті труси чорного кольору, які належать ОСОБА_1 , які упаковано до спецпакету МВС України та передано до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_1 .

Оскільки за вироком суду обвинуваченому ОСОБА_1 призначено покарання у виді реального позбавлення волі, суд дійшов висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком у даній справі законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

З позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що остання просить суд стягнути з обвинуваченого на її користь 100000,00 грн моральної шкоди.

Розглянувши цивільний позов, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Внаслідок протиправних дій, вчинених ОСОБА_1 відносно малолітньої потерпілої, останній спричинено моральні страждання, оскільки злочин вчинено близькою до її сім`ї особою, братом вітчима, якому повністю довіряли. Злочин вчинено обвинуваченим проти життя та здоров`я малолітньої дитини, проти її особистої волі та статевої недоторканості. Будучи сама ще малолітньою дитиною, потерпіла, в силу обставин, що не залежали від її волі і бажання, стала матір`ю.

Внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпіла отримала глибоку психологічну травму, зазнала моральних страждань та емоційних переживань, приниження гідності, з`явилося відчуття страху та образи. Наразі потерпіла прикладає значних зусиль для відновлення нормальних життєвих зв`язків, потребує тривалої психологічної корекції та пожиттєвої підтримки фахівців.

Отримана психологічна травма непоправно позначилася на стані здоров`я, на тривалий час було перервано звичайний спосіб життя потерпілої, вона була позбавлена можливості спілкуватися із друзями та знайомими, відвідувати навчальний заклад.

Отже, завдана потерпілій моральна шкода полягає у душевних стражданнях внаслідок протиправних дій, вчинених щодо неї, тривалого психологічного стресу, значного погіршення психологічного стану та стану здоров`я, вимушених змін у повсякденному житті. Враховуючи наведене, виходячи із засад розумності і справедливості, розмір завданої моральної шкоди належить оцінити у 100000,00 грн.

Враховуючи викладене, цивільний позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.118, 124, 129, 369-374 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 /вісім/ років.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100000 /сто тисяч/ гривень у відшкодування моральної шкоди.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду від 28.05.2020 на речові докази - чоловічі матерчасті труси чорного кольору, які належать ОСОБА_1 , червону тканину з матерчатого дивану, яка належить ОСОБА_3 - скасувати.

Речові докази - червону тканину з матерчатого дивану, який упаковано до спецпакету НПУ №EXP 0427468, зразки букального епітелію ОСОБА_1 , які упаковано до спецпакету експертної служби МВС України 2440278, зразки букального епітелію ОСОБА_8 , які упаковано до спецпакету експертної служби МВС України 2440279, зразки букального епітелію ОСОБА_2 , які упаковано до спецпакету експертної служби МВС України 2440280 та передано до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - знищити.

Речовий доказ - чоловічі матерчасті труси чорного кольору, які належать ОСОБА_1 , які упаковано до спецпакету МВС України та передано до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 6093,25 грн витрат на проведення судової експертизи.

Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у виді тримання під вартою.

ОСОБА_1 взяти під варту із зали суду - негайно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати із моменту затримання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук