Провадження № 11-кп/4820/631/21 Головуюча в 1-й інстанції Павлова А.С.

Справа № 671/897/21 Доповідач Вітюк І.В.

Категорія: ч.1 ст.309 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       02 вересня 2021 року         Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої - судді                        Вітюк І.В.,

суддів                Барчука В.М., Федорової Н.О.,

з участю секретаря с/з                Бондара О.В.,

прокурора                Павлишина В.І.,

обвинуваченого                 ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021245110000011 від 05 лютого 2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2021 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Волочиського районного суду від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч.4 ст.309 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Кримінальне провадження № 12021245110000011 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України – закрито.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 653 грн. 80 коп. покладено за рахунок держави.

За ухвалою суду, ОСОБА_1 у невстановлений слідством час та день в листопаді 2020 року біля смітника у смт. Війтівці Волочиського району Хмельницької області, виявив кущі нарковмісної рослини — коноплі, які вирішив зірвати для власного вживання без мети збуту. Після чого, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі - Закону), відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці І Переліку, на території України забороняється, діючи умисно, достовірно знаючи, що діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на території України забороняється, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання наркотичного засобу без мети збуту, шляхом зривання, незаконно придбав нарковмісну рослину — коноплю, яку того ж дня переніс до себе у житло, яке розміщено за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому,  ОСОБА_1  у невстановлений слідством час та день в листопаді 2020 року, в порушення ст. 7 вказаного Закону, перебуваючи вказаному вище житлі, яке розміщено за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на території України забороняється, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне виготовлення наркотичних засобів без мети збуту, діючи умисно, шляхом висушування та подрібнення, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який в порушення вимог ст. 25 Закону, згідно якої зберігання наркотичних засобів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб`єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності, зберігання наркотичних засобів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється, зберігав у дивані, який знаходиться у житлі, яке розміщено за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-21/735-НЗПРАП від 11.02.2021 вилучена в ході огляду місця події речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 337,28 г.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Не погоджуючись з ухвалю суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Свої вимоги аргументує тим, що ОСОБА_1 на час вчинення проступку не перебував на обліку у лікаря нарколога, раніше судимий, вчинив правопорушення під час іспитового строку.

Вказує на відсутність в діях обвинуваченого добровільного звернення до лікувального закладу, а його дії спрямовані виключно на ухилення від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, позицію обвинуваченого щодо законності судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України.

Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у такому випадку слугують два елементи, а саме: добровільне звернення особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України, суду, відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2019 року (справа №213/1425/17), необхідно з`ясовувати, чи реально особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи добровільно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування, а не вимушено, і чи дійсно  ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Перевіряючи дані обставини, колегія суддів враховує при цьому норми Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95-ВР, якими визначено, що добровільне лікування – лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; наркоманія – психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами – умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин; особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до закону, встановлено діагноз «наркоманія»; медичне обстеження – обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу «наркоманія».

Як вбачається з матеріалів провадження, а саме висновку судово-психіатричної експертизи від 07.06.2021 року та довідки КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» від 25.05.2021 року, ОСОБА_1 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів, синдром залежності; самостійно звернувся до Волочиської ЦРЛ про медичну допомогу; за направленням поступив на лікування в КНП «ХОЗНПД» ХОР, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 11 травня по 25 травня 2021 року.

Отже, установивши підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, а саме наявність в останнього захворювання, пов`язаного з наркоманією, а також факту добровільного його звернення з цього приводу до лікувального закладу та проходження курсу лікування, місцевий суд обґрунтовано застосував відносно обвинуваченого положення ч.4 ст.309 КК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор оспорює наявність у діях ОСОБА_1 добровільності звернення до лікувального закладу.

На думку прокурора, таке звернення відбулось виключно з метою ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Даючи оцінку даному доводу, колегія суддів враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2019 року, відповідно до якої, якщо особа звертається до лікувального закладу у зв`язку із викриттям її участі у злочині, таке звернення в юридичному розумінні вважається не добровільним, а вимушеним.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 проходив лікування виключно з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Об`єктивних підстав недовіряти показанням  ОСОБА_1 про те, що до лікувального закладу він звернувся з метою вилікуватися від наркоманії колегією суддів також не встановлено.

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до медичного закладу та пройшов курс лікування до моменту пред`явлення йому підозри у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а тому твердження прокурора про те, що такі дії обвинуваченого були вимушеними, внаслідок його викриття, є голослівними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 захворювання, пов`язаного з наркоманією, а також факту добровільного звернення ним до лікувального закладу та проходження курсу лікування.

Беручи до уваги те, що в апеляційній скарзі не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що під час судового розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів, не встановивши підстав для скасування судового рішення, відмовляє у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2021 року, якою ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.309 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

Вітюк І.В. Барчук В.М. Федорова Н.О.