Справа № 408/3502/20-ц

Провадження № 22-ц/810/554/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2021 року, ухваленого судом у складі: судді Соболєва Є.О. в приміщенні того ж суду

у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

встановив:

У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором про іпотечний кредит 01 листопада 2013 року №121-107, починаючи з 13 листопада 2017 року в розмірі 65600,12 гривень, яка складається з:

прострочених відсотків за користування кредитом за період з 13 листопада 2017 року по 08 жовтня 2018 року - 20035,52 гривень;

трьох відсотків річних за прострочення боргу за період з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року - 7796,28 гривень,що нараховані на борг по кредиту в розмірі 126631,43 гривень;

трьох відсотків річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року - 7814,21 гривень, в тому числі три відсотки річних, які нараховані на проценти, стягнуті за рішенням суду від 07 вересня 2018 року в сумі - 6369,00 гривень;

інфляційних втрат банку з листопада 2017 року по листопад 2020 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 17005,31 гривень, в тому числі інфляційні втрати в сумі 14426,38 гривень, які нараховані на проценти, що були стягнуті за рішенням суду від 07 вересня 2018 року;

інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2017 року по листопад 20020 року - 12948,81 гривень, що нараховані на борг по кредиту, який стягнуто за рішенням суду від 07 вересня 2018 року.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильне застосування норм матеріального права та норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову в задоволенні позову,просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Правом відзиву відповідачі не скористались.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку позивач нарахував заборгованість за відсотками за залишками заборгованості та інфляційні втрати, стягнуті за рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року, а оскільки з винесенням судового про дострокове стягнення заборгованості з відповідача позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення вказаної вище заборгованості за договором про іпотечний кредит від 01 листопада 2013 року у розмірі 65600,12 гривень.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит № 127_107 від 01 листопада 2013 року, за умовами якого банк надав останньому в кредит грошові кошти в розмірі135000,00 гривень строком до 31 жовтня 2023 року включно зі сплатою 17,5% річних.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

07 вересня 2018 року Біловодським районним судом Луганської області у справі за № 408/266/18-ц винесене рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит в сумі 246153,83 гривень яке набрало законної сили 09 жовтня 2018 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись в 2018 році до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Таким чином після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Отже у зв`язку з наявністю судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на умовах кредитного договору за період з 13 листопада 2017 року по 08 жовтня 2018 року у сумі 20 035,52 гривень, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 13 листопада 2017 року по 08 жовтня 2018 року у сумі 20 035,52 гривеньне підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо вимог Банку про солідарне стягнення з відповідачів 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом, то колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів трьох відсотків річних за прострочення боргу за період з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року - 7796,28 гривень, що нараховані на борг по кредиту в розмірі 126631,43 гривень;трьох відсотків річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року - 7814,21 гривень, в тому числі три відсотки річних, які нараховані на проценти, стягнуті за рішенням суду від 07 вересня 2018 року в сумі - 6369,00 гривень;інфляційних втрат банку з листопада 2017 року по листопад 2020 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 17005,31 гривень, в тому числі інфляційні втрати в сумі 14426,38 гривень, які нараховані на проценти, що були стягнуті за рішенням суду від 07 вересня 2018 року;інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2017 року по листопад 20020 року - 12948,81 гривень, що нараховані на борг по кредиту, який стягнуто за рішенням суду від 07 вересня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентам за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України за час прострочення.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Однак суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував, та безпідставно відмовив у стягненні зазначених сум з відповідачів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягають стягненню 3% річних за прострочення боргу за період з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року в розмірі 7796,28 гривень; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2017 року по листопад 2020 року в розмірі 12948,81 гривень; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року в розмірі 4971,76 гривень згідно розрахунку 3% річних по всіх сумах прострочених процентів (остання колонка розміру 3% річних), та інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з листопада 2017року по листопад 2020 року в розмірі 10 604,64 гривень, згідно розрахунку суми втрат від інфляції по прострочених процентах, на підставі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року.

Слід зазначити, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом за період з 13 листопада 2017 року по 08 жовтня 2018 року в розмірі20 035,52 гривень не підлягають задоволенню, тому колегія суддів вважає, що банк не мав правових підстав для нарахування 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 13 листопада 2017 року по 08 жовтня 2018 в розмірі2842,45 гривень (7814,21 - 4971,76) згідно розрахунку 3% річних по всіх сумах прострочених процентів (остання колонка розміру 3% річних), та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за період з листопада 2017 по листопад 2020 в розмірі 6400,67 грн (17 005,31- 10 604,64) згідно розрахунку суми втрат від інфляції по прострочених процентах.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2102 грн, а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3153 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягають частковому задоволенню на 57,46 %, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 1509 грн 83 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2021 рокускасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ ВП 09304612) 3% річних за прострочення боргу за період з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року в розмірі 7796,28 гривень; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2017 року по листопад 2020 року в розмірі 12948,81 гривень; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 13 листопада 2017 року по 04 грудня 2020 року в розмірі 4971,76 гривень, інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з листопада 2017року по листопад 2020 року в розмірі 10 604,64 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ ВП 09304612)» судовий збір у сумі 1509,83 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова