Справа № 761/32259/20 Головуючий у 1 інстанції Сидоров Є.В.

Провадження № 33/824/710/2021 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

___________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 вересня 2021 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Войцехівського С.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2020 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 419 від 06 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 , будучи звільненим 09.01.2020 з посади головного спеціаліста відділу розвитку садівництва та виноградарства управління рослинництва, насінництва, садівництва та виноградарства Департаменту аграрної політики та сільського господарства Міністерства аграрної політики та продовольства України, являючись суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», згідно п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, порушив вимоги частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 958/29088 15 липня 2016 року (зі змінами), від 10.06.2016 №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 959/29089 15 липня 2016 року (зі змінами), а саме: несвоєчасно, о 13 годині 38 хвилин 10 липня 2020 року, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений попередніми деклараціями перед звільненням, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП (протокол № 419 від 06 жовтня 2020 року) та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Войцехівський С.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було прийнято до уваги його письмових пояснень у який зазначено поважність причин, за яких ним не була подана декларація, так вказує, що 04.03.2020 року, після незаконного звільнення його з займаної посади ( в зв`язку з реорганізацією міністерства) була щорічна подана декларація. Оскільки незаконне звільнення було оскаржено в судовому порядку, то такі обставини ОСОБА_1 вважав поважними для неподання відповідної декларації після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функції держави. Вважає, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 буде складно здійснити поворот виконання судового рішення та відновити репутацію ОСОБА_1 як державного службовця. Крім цього, апелянт вважає, що днем виявлення правопорушення є 20-25 травня 2020 року, а тому на момент початку розгляду справи судом минуло більше шести місяців з дня виявлення правопорушення, а тому, відповідно норм п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суд мав закрити провадження у справі. Також, на думку апелянта, суд мав закрити провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 року було визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення рішення окремі норми Закону України «Про запобігання корупції».

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Войцехівського С.П., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурорів Сказко Р.І., Прокопова О.Е., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 256, 280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи. Необхідно встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним же у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Суди мають також з`ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв`язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

Так, ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що він 09.01.2020 року, припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, вчасно не подав перед звільненням відповідної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Однак апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного

При вирішенні питання про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Конструктивною ознакою цього правопорушення є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ст. 45 Закону, особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частин першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше доданими деклараціями.

Декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 45 Закону не пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної підпунктах «а», «в» пункту 2 ч. 1 ст. З Закону, зазначено у чинній редакції Порядку.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 було звільнено 26.12.2019 року, при цьому він був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав трудову книжку лише 09.01.2020 року і як правильно встановлено судом першої інстанції, днем звільнення з державної служби ОСОБА_1 треба вважати день отримання трудової книжки, тобто 09.01.2020 року .

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 своє звільнення вважав незаконним та оскаржено ним наказ № 783-к від 12.12.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », що вбачається з ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2020 року, якою прийнято до розгляду та відкрито провадження у справ.

Судом також було встановлено, що 11 червня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано накази Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.12.2019 №783-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 03.01.2020 №1-к «Про внесення змін до наказу Мінагрополітики від 12.12.2019 №783-к» і поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу розвитку садівництва та виноградарства управління рослинництва, насінництва, садівництва та виноградарства Департаменту аграрної політики та сільського господарства Міністерства аграрної політики та продовольства України з 13.12.2019 року.

Таким чином, зважаючи на рішення суду, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді, суд приходить до висновку про наявність поважності причин неподання відповідної декларації, а тому виключає настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку.

Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги в цій частині і виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.

В той же час, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП , оскільки датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є 10.07.2020 року.

Також є безпідставними доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, щодо можливості закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку визнанням Рішенням Конституційного суду №13-р/2020 від 27.10.2020 неконституційними окремих положень ЗУ «Про запобігання корупції», зокрема ст. 65 вказаного закону, оскільки вказане рішення жодним чином не впливає на можливість притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 КУпАП, оскільки зазначена стаття була введена в дію п.п. «д» п. 5 Розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції», який не визнано неконституційним.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 а складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов