Справа № 629/166/19

Номер провадження 1-кп/629/65/21

УХВАЛА

07 вересня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді                                        Ткаченко О.А.,

за участю секретаря судових засідань                Авраменко О.С.,

прокурора                                                Петренка Ю.І.,

обвинуваченого                                         ОСОБА_1 ,

захисника                                                Малунова В.Р.,

розглянувши клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу,-

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.307 ч.2 КК України.

13.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, враховуючи, що останній має інвалідність 3 групи, ряд захворювань пов`язаних з хворобою легенів та опорно-рухового апарату, які в умовах слідчого ізолятора протікають у фазі загострення, у виді підвищення больового синдрому та зменшення обсягу руху, що робить його перебування в умовах слідчого ізолятору нестерпним та позбавляє можливості на медичне лікування, а також посилався на значну кількість вже допитаних свідків, що позбавляє його можливості на їх вплив та що останній взагалі не мав на це намірів, а також наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, матері та бабусі похилого віку.

Прокурор Петренко Ю.І. у судовому засіданні просив відмовити у клопотанні обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та наполягав на залишенні обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного - утримання під вартою та надав клопотання з додатками про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до двох місяців в зв`язку з закінченням 11.09.2021 зазначеного строку, посилаючись на наявні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також на те, що останній повторно вчинив злочин, у сфері обігу особливо-небезпечних наркотичних засобів, а саме збут наркотичних засобів, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Малунов В.Р. на задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, наполягали, з позицією прокурора не погодилися та просили суд обрати обвинуваченому інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в зв`язку з наявністю на утриманні у обвинуваченого двох малолітніх дітей, що останній є інвалідом 3 групи загального захворювання та недоведенням прокурором наявності існуючих ризиків.

Згідно ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, можливість незаконного впливу на свідків, які ще судом не допитані, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_1 та можливість зміни запобіжного заходу останньому, суд оцінює сукупність обставин, передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість обставин, що свідчать про вчинення обвинуваченим злочинів, які відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, у сфері обігу особливо-небезпечних наркотичних засобів, а саме збуту наркотичних засобів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, а також той факт, що ОСОБА_1 офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання доходів, стан здоров`я, його соціальні зв`язки та репутацію, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема вірогідність переховування обвинуваченого від суду, можливість незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Стороною захисту та обвинуваченим не доведено, що наявні у обвинуваченого ОСОБА_1 захворювання забороняють утримання останнього під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», або що є перешкоди його лікуванню.

Інших обставин, які були б вагомою підставою для зміни запобіжного заходу в даному судовому засіданні обвинуваченим та захисником не надано.

Доводи обвинуваченого про те, що він одружений має родину, на утриманні у нього двоє малолітніх дітей, є інвалідом 3 групи загального захворювання, має ряд захворювань пов`язаних з хворобою легенів та опорно-рухового апарату на думку суду недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов`язків покладених на обвинуваченого, у тому числі щодо вчинення інших кримінальних правопорушень та забезпечення його явки до суду, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає, що продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та відмовляє у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.

Виходячи із сукупності приведених обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою до двох місяців.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, вважає що визначена раніше ухвалою суду застава в сумі 90800 грн. є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.177,178,181,182,331 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання прокурора Петренка Ю.І., задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк до двох місяців - до 05.11.2021.

Визначити суму застави у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) носити електронний засіб контролю.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя О.А.Ткаченко