Справа № 342/744/16-ц

Номер провадження №2/351/193/21

У Х В А Л А

08 вересня 2021 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

               головуючого судді -        Калиновського М.М.,

               секретаря -                Равлюк М.І.

розглянувши заяву про відвід судді у справі  за позовом    ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ТзОВ «Кредекс Фінанс», ТзОВ «Вердикт Фінанс» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11261628000 від 30.11.2007 року та про визнання недійсними з моменту укладення договору факторингу №05/12 від 20.04.2012 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» та договору факторингу №05/12 КВ від 20.04.2012 р. укладеного між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:  ОСОБА_2 та приватне підприємство «Верес»,- 

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Калиновського М.М. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ТзОВ «Кредекс Фінанс», ТзОВ «Вердикт Фінанс» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11261628000 від 30.11.2007 року та про визнання недійсними з моменту укладення договору факторингу №05/12 від 20.04.2012 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» та договору факторингу №05/12 КВ від 20.04.2012 р. укладеного між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 та приватне підприємство «Верес».

ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід головуючому судді Калиновському М.М., оскільки вважає, що даний суддя не може розглядати дану справу, так як ним, ОСОБА_1 , подано до Городенківського районного суду позовну заяву до держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів суду ( в особі судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Калиновського М.М.).

У вказаній позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що суддя Калиновський М.М., постановлюючи ухвалу про залишення його позову без розгляду, допустив порушення вимог суддівської етики, надав незаконні переваги іншій стороні по справі, проявив до нього упередженість. Все це спричинило йому моральну шкоду, оскільки в нього склалося враження, що добитися справедливості в державі практично неможливо, тому він просить стягнути з держави моральну шкоду за дії вчинені суддею Калиновським М.М.

Таким чином ОСОБА_1 просить відвести головуючого у справі суддю Калиновського М.М. від розгляду вищевказаної справи №342/744/16-ц.

Дана заява надійшла до суду 06.09.2021, отже відповідно до вимог ч.7 ст.40 ЦПК України, де зазначено, що питання про відвід вирішується невідкладно, та відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Представник ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд заяви про відвід судді у її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (п.5).

Відповідно до ч.3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

При цьому, згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої та четвертої ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Під час розгляду справи суд має бути безстороннім і незалежним, не повинен виявляти будь-яку упередженість та особливі переконання, чітко дотримуватися вимог закону. Але, у зв`язку із вказаними обставинами, сторони по справі можуть поставити під сумнів законність дій судді і неупередженість суду.

Під час прийняття рішення про відвід у даній цивільній справі, суд також приймає до уваги положення ст.3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законодавством і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності судді під час розгляду справи має визначатись для цілей п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( див., рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24.02.1993, серія А, № 255, с.12, п.п. 27, 28 і 30 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява №3395/96, п. 42 ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України» та рішення від 28.10.1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявити самовідвід або бути відведений.

У рішенні у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв`язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», від 01 жовтня 1982 року «Пєрсак проти Бельгії», від 15 грудня 2011 року «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії», тощо).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно пунктів 10, 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.

Суд приходить до висновку, що заявлення даного відводу свідчить про те, що у ОСОБА_1 завідомо склалося суб`єктивне переконання про необ`єктивність та упередженість судді у даній справі в інтересах відповідача, а тому майбутнє законне рішення у справі незалежно від результатів її розгляду завідомо вже ставиться позивачем під сумнів.

Отже, для усунення виникнення у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, з метою повного та всебічного розгляду справи, з метою дотримання учасниками процесу своїх процесуальних прав, виходячи з морально-етичних міркувань, а також обставин, зазначених у ст.36 ЦПК України, що виключають участь судді в судовому розгляді цивільної справи, суд дійшов до висновку, що викладенні позивачем ОСОБА_1 , доводи є підставою для відводу судді.

А тому, з метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді, з метою аби за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді під час вирішення даної справи та з метою уникнення суб`єктивної недовіри учасника до головуючого у справі, у відповідності до правил суддівської етики, з морально-етичних міркувань, вважаю доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін по справі заяву про відвід задовольнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо відводу суду, викладеній в Ухвалі від 04.02.2020 у справі № 908/137/18.

В зв`язку з задоволенням заяви про відвід, дану справу слід передати на розгляд іншому судді відповідно до вимог ст. 41 ЦПК України, де зазначено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 36, 39, 40, 41 ЦПК України, п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Калиновському Михайлу Михайловичу у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ТзОВ «Кредекс Фінанс», ТзОВ «Вердикт Фінанс» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11261628000 від 30.11.2007 року та про визнання недійсними з моменту укладення договору факторингу №05/12 від 20.04.2012 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» та договору факторингу №05/12 КВ від 20.04.2012 р. укладеного між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:  ОСОБА_2 та приватне підприємство «Верес»,-  – задовольнити.

Відвести суддю Снятинського районного суду Івано-Франківської області Калиновського Михайла Михайловича від розгляду цивільної справи №342/744/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ТзОВ «Кредекс Фінанс», ТзОВ «Вердикт Фінанс» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11261628000 від 30.11.2007 року та про визнання недійсними з моменту укладення договору факторингу №05/12 від 20.04.2012 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» та договору факторингу №05/12 КВ від 20.04.2012 р. укладеного між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 та приватне підприємство «Верес».

Передати матеріали цивільної справи №342/744/16-ц до канцелярії Снятинського районного суду у для подальшого розподілу у порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий:                                        М.М.Калиновський