Справа № 2-11664/10                                                                                                                                                                      

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2010 року Московський районний суд м. Харкова  у складі:

головуючого  – Скотаря А.Ю.;

            при секретарі – Кисельові О.Г.;

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Харківській області про визнання дійсною угоди купівлі-продажу та визнання права власності на автомобіль, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 27.12.2009 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобілю «Вольво», р.н. НОМЕР_1, який перебував у останнього під заставою. Відповідно до договору ОСОБА_3 зобов’язався протягом 1 місяця оформити всі необхідні документи для постановки автомобілю на облік в Україні, однак своє зобов’язання не виконав та усно сповістив позивача про те, що органи ДАІ не беруть автомобіль на облік через не визнання Україною республіки Придністров’я.

Позивач просить визнати за ним право власності на зазначений автомобіль, який він придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_3

В суді позивач підтримав позовні вимоги, наполіг на їх задоволенні та дав пояснення відповідно до обставин, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 проти прозову не заперечував і пояснив, що дійсно при вказаних позивачем обставинах продав йому автомобіль «Вольво», р.н. НОМЕР_1, який намагався поставити на облік, однак через не визнання Україною республіки Придністров’я, де на теперішній час автомобіль зареєстрований, поставити його на облік органи ДАІ відмовились. Зазначеним автомобілем він володіє та користується на підставі розписки ОСОБА_2, який передав йому автомобіль в рахунок погашення боргу.

ОСОБА_2 до суду не з’явився, надав письмову заяву, в якій зазначив, що дійсно передав ОСОБА_3 належний йому автомобіль «Вольво», р.н. НОМЕР_1 в рахунок погашення боргу з правом розпоряджатися автомобілем. Проти позову не заперечує.

Третя особа до суду не з’явилась, причин не явки не повідомила, про дату та час слухання справи сповіщена належним чином, про що свідчить розписка про отримання повістки.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 автомобіль «Вольво» ХС 90 AWD, кузов № НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_3 зареєстрований на ім’я ОСОБА_2, який під розписку передав його ОСОБА_3 в якості застави за договором позики 15000 доларів, в якому зазначив, що в разі неповернення коштів дозволяє останньому розпорядитись автомобілем на свій розсуд.

Згідно договору купівлі-продажу від 27.12.2009 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав автомобіль «Вольво» ХС 90 AWD, р.н. НОМЕР_3 за 119490 грн., що в еквіваленті складає 15000 доларів США.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.    

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проти укладення зазначеного договору ОСОБА_2 не заперечує, так як визнає свій борг перед ОСОБА_3 Аналізуючи обставини справи та вказані норми закону суд приходить до висновку, що на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 фактично був власником зазначеного вище автомобілю і мав всі права продавця за договором.

В силу положень ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до діючого законодавства підставою держаної реєстрації прав, що посвідчують виникнення майнових прав на автомобіль є, зокрема, рішення суду стосовно визнання права власності на автомобіль.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 204-205, 207, 220 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Вольво» ХС 90 AWD, кузов № НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_3, придбаний ним за договором купівлі-продажу від 27.12.2009 у ОСОБА_3 за 119490 грн.

Зобов’язати МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Харківській області поставити на облік автомобіль «Вольво» ХС 90 AWD, кузов № НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_3, зареєструвавши його за ОСОБА_1 без проходження митних процедур та надання митних документів.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                     А.Ю. Скотар