ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року                                                          Справа № 910/6502/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ярошенко В.П., рорзглянувши матеріали справи  

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКО ІНТЕРФЕЙС ТОВ", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", м. Каховка, Херсонська область

про стягнення 110 383,07 грн.

без виклику представників сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс ТОВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Каховський завод ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ" про стягнення 108 734, 67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "Каховський завод ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ" взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 3010 від 30.10.2020 щодо своєчаної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 94 490,30 грн. основного боргу, 2 185,55 грн. інфляційні збитки, 11 149, 82 грн. пені та 909, 00 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс ТОВ" до Приватного акціонерного товариства "Каховський завод ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ" про стягнення 108 734, 67 грн. разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

14.06.2021 року на адресу господарського суду Херсонської області надійшли матеріали справи № 910/6502/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Ярошенко В. П.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.07.2021 за вх. № 1977/21 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд збільшити позовні вимоги ТОВ «Теко інтерфейс ТОВ» в частині стягнення заборгованості на 1 648, 40 грн., та загалом стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 110 383, 07 грн. (сто десять тисяч триста вісімдесят три гривні 07 коп.).

Ухвалою суду від 09.07.2021 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс ТОВ" про збільшення позовних вимог (вх. № 1977/21 від 06.07.2021), постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс ТОВ" про збільшення позовних вимог.

06.07.2021 року за вх. № 5477/21 до суду від позивача надійшов детальний розрахунок нарахованої пені, інфляційних втрат та 3% річних за спірним договором.

Суд констатує, що представники сторін належним чином повідомлені про розгляд даної справи, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення учасникам справи поштових відправлень.

Відповідачем відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

30 жовтня 2020 року між ТОВ «ТЕКО ІНТЕРФЕЙС ТОВ» (далі за текстом рішення - Позивач, Постачальник) в особі директора Панько І.П. та ПрАТ «КАХОВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ» (далі за текстом рішення - Відповідач, Покупець) в особі голови правління Микитина Я.І., було укладено договір поставки № 3010 від 30.10.2020 р. (далі за текстом рішення - Договір).

Предметом договору являється електротехнічна продукція (далі за текстом рішення - Товар), яку відповідно до п. 1.1. Договору Позивач був зобов`язаний поставити, а Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити.

Пунктом 1.2. Договору поставки передбачено, що найменування, асортимент, номенклатура, одиниці виміру, загальна кількість, вартість Товару та термін поставки, що підлягає поставці за Договором, визначаються в Рахунках-фактурах та Специфікації до Договору, що є невід`ємною частиною Договору поставки.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору поставки №3010 від 30.10.2020 р. Позивачем та Відповідачем була погоджена поставка Товару на загальну суму - 94 490, 30 грн. разом з ПДВ, а саме:

-          Рахунок-фактура № СФТ-21135 від 30.10.2020 р. передбачав поставку Товару на загальну вартість з ПДВ - 18 466, 70 грн.;

-          Рахунок-фактура № СФТ-21136 від 30.10.2020 р. передбачав поставку Товару на загальну вартість з ПДВ - 76 023, 60 грн.

Пунктом 3 Специфікації № 1 визначено, що Позивач зобов`язаний поставити товар до 11 грудня 2020 р.

В свою чергу, п. 4 Специфікації № 1 зобов`язує Відповідача оплатити товар згідно Рахунків-фактур № СФТ-21135 та СФТ-21136 від 30.10.2020 р. до 15 грудня 2020 року.

Згідно з п. 6.1. Договору, приймання-передача Товару оформлюється  видатковою накладною на відпуск товару, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю, 1 примірник - Постачальнику. Товар від Постачальника отримується уповноваженою особою покупця за довіреністю.

Так, відповідно до видаткових накладних:

- №2408 від 16.11.2020 р. на суму 4 005, 26 грн.;

- № 2409 від 16.11.2020 р. на суму 73 312, 80 грн.;

- № 2604 від 04.12.2020 р. на суму 14 461, 44 грн.;

- № 2605 від 04.12.2020 р. на суму 2 710, 80 грн.,

відповідачем було отримано Товар у повному обсязі та у строки, що передбачались Специфікацією № 1.

Як свідчать матеріали справи, Товар доставлений за адресою визначеною п. 5 Специфікації №1 та прийнятий уповноваженою особою Відповідача, Возьмітєлем В.В., що діяв на підставі довіреностей № 764 від 13.11.2020р. та № 806 від 04.12.2020р. виданих Відповідачем.

          Пунктом 3.5. Договору передбачено, що оплата за Товар (за кожну окрему партію) згідно з рахунком-фактурою відбувається згідно з умовами визначеними в Специфікаціях до Договору.

          З огляду на матеріали справи, Відповідачем було надано гарантійний лист № 22 від 30.10.2020 року, яким Позивача було запевнено в тому, що останній оплатить отриманий товар в грудні 2020 року.

          Позивач зазначає, що Відповідачем не було виконано своє зобов`язання за договором.

15 січня 2021 р. на адресу Відповідача було направлено лист № 0121 стосовно сплати заборгованості за поставлений товар.

17 лютого 2021 року Позивачем було повторно надіслано лист-претензію № 1702 від 17.02.2021 року з вимогою терміново сплатити заборгованість за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи, Позивачем було отримано лист № 22/229 від 23.02.2021 року, де зазначено, що Відповідач очікує на отримання коштів за рахунок яких буде погашено заборгованість перед Позивачем.

Позивач зазначає, що станом на 12.04.2021 року, відповідач так і не виконав своїх зобов`язань за договором щодо оплати за поставлений товар на суму 94 490,30 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив основну суму заборгованості у розмірі 94490,30 грн., позивач нарахував 3% річних від суми заборгованості у розмірі 916,09 грн., збитки від інфляції у розмірі 3 826,86 грн., пеню у розмірі 11 149, 82 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Не   допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і фіксують здійснення господарських операцій, і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено судом, відповідні видаткові накладні (№ 2408 від 16.11.2020 р. на суму 4 005, 26 грн.,  № 2409 від 16.11.2020 р. на суму 73 312, 80 грн., № 2604 від 04.12.2020 р. на суму 14 461, 44 грн., № 2605 від 04.12.2020 р. на суму 2 710, 80 грн.) підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача. Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договорами, а тому товар вважається прийнятим без зауважень.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача   суми основного боргу у сумі   94490, 30  грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.     

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунків за поставлений товар Покупець сплачує на користь Продавця пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,1% від суми заборгованості за весь період прострочення,

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму пені в розмірі 11 149,82 грн. за період з 16 грудня 2020 року по 12 квітня 2021 року.

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої   суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму 3% річних в розмірі 916,09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 826,86 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність   кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності,   дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в повному   обсязі.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

ухвалив:

1.   Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Каховський завод ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Пушкіна, 109, код ЄДРПОУ 00213993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКО ІНТЕРФЕЙС ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 73-Г, код ЄДРПОУ 40109896) заборгованість у розмірі 110 383, 07 грн. (сто десять тисяч триста вісімдесят три гривні 07 коп.), з яких сума основної заборгованості - 94 490,30 грн., 3% річних - 916,09 грн., збитки від інфляції - 3 826,86 грн., пеня - 11 149, 82 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).       

Дата складання повного тексту рішення -   09.09.2021.

Суддя                                                                                                    В.П.Ярошенко