Справа № 273/1528/21

Провадження № 1-кп/273/82/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання Макарчук І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060530000299 від 29.04.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, не працюючого, не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Трубнікової О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Головні В.П.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Забродського Б.І.

В С Т А Н О В И В :

28.04.2021 близько 22 години, в порушення вимог пунктів 2.1 (а), 2.9(а), 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 керував мотоциклом "ИЖ" реєстраційний номер НОМЕР_1 , гальмівна система якого внаслідок демонтажу елементів переднього гальмівного механізмі знаходилась в технічно несправному стані.

Рухаючись вказаним транспортним засобом в темну пору доби по частково освітленій ділянці дороги поблизу буд. №29 вул. Чорновола в смт. Довбиш, Баранівського району в напрямку с. Наталі, Баранівського району, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.12.2 Правил дорожнього руху України «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», п. 12.3 вказаних вище Правил «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» п. 12.4 зазначених Правил «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год» та пункту 12.9(6) вказаних Правил «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7», водій ОСОБА_1 не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_3 , яка рухалась попереду в попутному напрямку.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедистці ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна в лобно-висковій ділянці справа, на нижній губі справа, на лівому крилі носа, на тилі правої кисті /велика кількість/, на тилі лівої кисті /велика кількість/, на передній поверхні правого колінного суглоба, на зовнішній поверхні правої гомілки у нижній частині, на тилі 3-5 пальців правої стопи /по 1/, на тилі лівої стопи в проекції 1 плеснової кістки, на зовнішній поверхні правого стегна у верхній частині та в проекції крила правої клубової кістки /велика кількість/, на задній поверхні лівері гомілки у середній частині, на задній поверхні лівого стегна у верхній час­тині /З/, на лівій сідниці /4/, синці навколо правого ока, на задній поверхні правого ліктьового суглоба, на тилі правої кисті та 2-5 пальців, надрив верхньої долі правої легені по задній поверхні із крововиливом в тканину навколо, крововиливи в тканину по задній поверхні нижніх долей обох легень, перелом З ребра справа по біляхребтовій лінії з крововиливом в м`які тканини навколо, перелом правої ключиці у середній частині з крововиливом в м`які тканини навколо, розрив плечеголовного стовбура по правій поверхні нижче розгалуження на підключичну та загальну сонну артерії та пристінкової плеври на цьому рівні із крововиливом в клітковину навколо, крововилив у м`які тканини голови в лобно-тім`яно-висково-потиличній ділянці справа, переломи потиличної кістки посередині та справа, перелом по висково-потиличному шву справа, правої частини тіла клиноподібної кістки, правої частини ґратчастої кістки, лобної кістки справа на рівні передньої частини верхньої стінки очної ямки, розриви твердої мозкової оболонки в проекції переломів на потиличній кістці справа, та на рівні клиноподібної, ґратчастої та лобної кістки, крововиливи над і під твердою мозковою оболонкою по лініях переломів кісток та розривів її, крововиливи під м`які мозкові оболонки головного мозку на всьому протязі, крововиливи в речовину кори на зовнішньо-нижній поверхні лівої півкулі на межі вискової та потиличної долей, крововиливи в м`які тканини по задній поверхні шийно-грудного відділу хребта, по задній поверхні лівої гомілки у середній Частині, по задній поверхні лівого стегна у середньо-верхній частині та лівої сідниці, розміжчення підшкірної жирової клітковини лівої сідниці, які мають прямий причинний зв`язок з настанням її смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.1 (а), 2.9(а), 12.2, 12.3, 12.4, 12.9(6) 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину у вчиненому визнав, обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив у повному обсязі. Крім того, просив суд його суворо не карати зважаючи на те, що він відшкодував частково завдану шкоду, на утриманні має малолітню дитину та в послідуючому бажає й надалі надавати матеріальну допомогу потерпілому та працевлаштуватися.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_1 . Цивільний позов підтримав на підставах в ньому зазначених та частковій сплаті останнім в рахунок моральної шкоди в розмірі 40000 грн., наполягав на його задоволенні. Пояснив, що його життя вкрай змінилося та він залишився одним годувальником двох неповнолітніх та однієї повнолітньої дитини.

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України у судове засідання не з`явився, про час, місце розгляду повідомлявся вчасно та належним чином.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку. Обвинувачений не заперечував проти розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України - суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_1 діяння, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфікується за ч. 3 ст. 286 -1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Як пом`якшуючі покарання обставини, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України не є обставиною, що обтяжує покарання, однак, ця обставина є кваліфікованою ознакою інкримінованого злочину обвинуваченому ОСОБА_1 .

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК України), а також особливості конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує досудову доповідь органу пробації, згідно якої оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, як середні (а.с. 69-70).

Крім того, суд бере до уваги характерезуючі дані щодо обвинуваченого, так, зокрема згідно довідки-характеристики від14.06.2021 №513 виконавчого комітету Довбиської селищної ради Баранівського району Житомирської області за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо. Компрометуючих матеріалів на даного громадянина у виконкомі селищної ради немає (а.с. 76)

З повідомлення Баранівської КЦРЛ від вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 77).

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, зокрема, що ним вчинено необережний тяжкий злочин, грубо порушуючи правила дорожнього руху, всі обставини вчинення злочину, в тому числі, що обвинувачений не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керував технічно несправним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, (ступінь алкогольного сп`яніння 1,91 проміле алкоголю в крові), особу винного, зокрема, що він вперше притягується до кримінальної відповідності, до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік, позитивну характеристику по місцю проживання, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування моральної шкоди потерпілому, який у свою чергу просить суворо обвинуваченого не карати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства і вважає необхідним призначити йому мінімальне покарання пов`язане із позбавленням волі в межах санкції норми ч. 3 ст. 286-1 КК України з позбавленням права керування транспортним засобом. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66та 69 ККта тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Таким чином, суд виходить із того, що ОСОБА_1 , сідаючи за кермо транспортного засобу не міг не розуміти значення своїх дій та міг передбачити їх негативні наслідки. Тобто обвинувачений сідаючи за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння, не міг не розуміти, що він піддає загрозі як своє життя так і життя оточуючих

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що підстав для застосування відносно ОСОБА_1 ст. 69 КК Українинемає, оскільки не зважаючи на наявність пом`якшуючої обставини та відсутності претензій з боку потерпілого, під час розгляду справи не встановлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, суд при призначенні покарання відхиляє можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК України, оскільки відповідно до Закону України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року звільнення від відбування покарання з випробуванням не припускається у випадках засудження за кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Крім того, у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінніст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286-1 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений чіткий перелік випадків, у яких МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 41 Закону передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.

Згідно з пп. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин справи, які мають істотне значення.

Як роз`яснив, Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (ст.ст. 23, 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз.

При цьому, суд враховує вимушені зміни в житті позивача, страждання пов`язані із втратою члена сім`ї, і з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди з МТСБУ в сумі 72 000 грн такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч 27.1 , 27.2 ст 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч. 1 ст 1200 ЦК України разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті, що відповідає приписам ч 2 ст 1200 ЦК України.

Відповідно до п 2, 4 ст 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент смерті працювала та мала посадовий оклад в розмірі 6000 грн щомісячно, що підтверджується відповідною довідкою ФОП ОСОБА_4 (а.с. 33)

Із свідоцтв про народження вбачається, що на утриманні ОСОБА_3 перебувало двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.25-27)

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність будь - яких заперечень з боку відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з МТСБУ страхового відшкодування на його користь на утриманців померлої.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що відповідає приписам ч 27.4 ст 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, витрати позивача на поховання дружини підтверджуються свідоцтвом про смерть та копією товарного чека щодо витрат на ритуальні послуги.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу про стягнення з МТСБУ витрат на поховання такою, що підлягає задоволенню.

Одночасно суд звертає увагу на вимогу позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 на його користь.

Так, відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час судового розгляду було встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою відносно його дружини, що призвело до її загибелі, порушенням життєвих зв`язків, втраті душевного спокою, зміні звичного способу життя, виховування неповнолітніх дітей, які залишилися без матері. За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченого, ступіню його вини, глибини страждань потерпілого, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода на користь потерпілого в розмірі 240 тис. грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру шкоди, який передбачений цивільним позовом, а також такого матеріального стану обвинуваченого, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги цивільного позову у заявленому розмірі грошового стягнення щодо моральної шкоди. Відтак, заначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

При цьому, суд враховує той факт, що ОСОБА_1 вказану вище шкоду частково було задоволено в судовому засіданні шляхом передачі ОСОБА_2 40 000 грн., що підтверджується розпискою останнього (а.с. 73).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд остаточно визначає моральну шкоду що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 200 000 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст. 118 КПК Українивитрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даній справі на підтвердження надання правничих послуг та понесених потерпілим витрат на правничу допомогу суду надано квитанцію прибуткового касового ордера № 19 від 21 липня 2021 року на суму 6000 грн., та угода про надання правової допомоги від 23.06.21.

Обвинуваченим та його захисником в судовому засіданні не надано доказів на доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Отже, витрати представника потерпілого на правову допомогу склали 6 000 грн., що підтверджується зазначеними документами, а тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ч.1ст. 124 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення експертиз у кримінальному провадженні, що становлять 5491 грн. 84 коп., суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2021 було накладено арешт на майно.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до ст 100 КПК України.

З урахуванням обставин справи, а також відсутності обставин які б свідчили про можливе уникнення ОСОБА_1 від виконання обраного судом покарання суд вважає за можливе не застосовувати щодо ОСОБА_1 запобіжних заходів.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч 3 ст 286-1 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, які становлять 5491 грн. 84 коп., а саме:

-за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/106-21 /5013-ІТ в сумі 1372,96 грн.

-за проведення транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/106-21/5008-ІТ в сумі 1372,96 грн.

-за проведення експертизи деталей транспортного засобу № СЕ-19/106-21/4620-ІТ в сумі 1372,96 грн.

-за проведення експертизи механізму та обставин ДТП № СЕ-19/106-21/4895-ІТ в сумі 1372,96 грн.

Речові докази: мотоцикл "ИЖ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед темно-зеленого кольору, які знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області - повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно;

виріз з сидіння мотоциклу «ИЖ» упакований до спецпакету №0000526, лампа з мотоциклу «ИЖ» упакована до спецпакету №2564745, змиви з ручок керма мотоциклу упаковані до паперових конвертів, жіноча шапка білого кольору упакована до спецпакету №81102032044, пара кросівок чорного кольору упакована до спецпакету №ЕХР0458655, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області - знищити.

Зняти арешт з майна накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського суду Житомирської області від 05 травня 2021 року, а саме з: мотоцикл "ИЖ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед темно-зеленого кольору.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з Моторно транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування утриманцям померлої в сумі 216 000 (двісті шістнадцять) тисяч грн., 7 300 (сім тисяч триста) грн. витрат на ритуальні послуги, 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000 (двісті тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.

Суддя: Є.А. Новицький