415/434/20

2/415/257/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року                                                         м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Жукової Д.Д.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (місце знаходження: вул. Трудова, 18, м. Старобільськ, Луганська область, 92703, ЄДРПОУ 35520810) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що 04 серпня 2012 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2339, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн. Плата за користування кредитом, відповідно до п. 3.1 становила 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 24 фактичних місяця від дати отримання відповідачем кредиту та діє до повного виконання зобов`язання відповідачем.

04 серпня 2012 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 2339/1, № 2339/2 відповідно до яких останні взяли на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору № 2339/1, були попереджені про солідарну відповідальність з відповідачем.

Станом на 01 листопада 2019 року сума позовних вимог за договором № 2339 від 04 серпня 2012 року становить 24 078,23 грн. з яких: 4 261,53 грн. – основний борг, 19 816,70 грн. – заборгованість за процентами.

24 червня 2014 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 142ст, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 1 500,00 грн. Плата за користування кредитом, відповідно до п. 3.1 становила 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 24 фактичних місяця від дати отримання відповідачем кредиту та діє до повного виконання зобов`язання відповідачем

Станом на 01 листопада 2019 року сума заборгованості по кредиту відповідно до договору № 142ст від 24 червня 2014 року становить 10 266,88 грн., з яких: 1 490 грн. – основний борг, 8 776,88 грн. – заборгованість за процентами.

       На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитними договорами № 2339 та № 142ст у розмірі 34 345,11 грн., та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

       12 лютого 2020 року представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначивши, що рішенням Лисичанського міського суду від 26 квітня 2019 року по справі 428/1671/19 позовні вимоги Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2339 від 04 серпня 2012 року в розмірі 19 376,06 грн. задоволені однак, оскільки рішення суду було виконане невчасно та, згідно з умовами договору, позивач мав право нараховувати проценти за цим договором, за цей час утворилась заборгованість в розмірі 4 702,17 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 2339 від 04 серпня 2012 року та № 142ст від 24 червня 2014 року у розмірі 14 969,05 грн., з яких: 4 702,17 грн. – скорегована сума боргу за договором № 2339 віл 04 серпня 2012 року, 10 266,88 грн. – сума доргу за договором № 142ст від 24 червня 2014 року.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Луньовою Д.Ю. та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі не з`явились у судове засідання, про місце, день та час слухання справи повідомлялись належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки до судового засідання не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи до суду не направили, відзив на позовну заяву не надали.

Таким чином, враховуючи вжиття судом всіх передбачених законом заходів для сповіщення відповідача, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідачів належним чином повідомленим про розгляд справи.

З урахуванням положень ст. ст. 223, 280 ЦПК України та думки представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зазначає наступне.

Згідно з заявою кредитному комітету кредитної спілки «Імперіал ЛТД» від 04 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_1 просила надати їй кредит у сумі 5 000 гривень строком на 24 місяці.

Згідно з кредитного договору № 2339 від 04 серпня 2012 року, ОСОБА_1 отримала від кредитної спілки «Імперіал ЛТД» кредит у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 04 серпня 2012 року, та прийняла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення 24 місяців від дати отримання кредиту. Плата за користування кредитом становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. За згодою сторін було складено графік погашення кредиту, відповідно до якого остання зобов`язалась до 25 числа кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитом та сам кредит.

В забезпечення виконання кредитного договору № 2339 від 04 серпня 2012 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2339/1 від 04 серпня 2012 року та ОСОБА_3 № 2339/2 від 04 серпня 2012 року, відповідно до умов якого поручителі зобов`язувались перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором № 2339 від 04 серпня 2020 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідач вказане зобов`язання у строк, визначений кредитним договором, не виконав. Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості по кредитному договору № 2339 від 04 серпня 2012 року, відповідно до якого сума заборгованості складає 24 078,23 грн. (а.с. 14-15).

24 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до кредитному комітету кредитної спілки «Імперіал ЛТД» та просила надати їй кредит у сумі 1 500,00 гривень строком на 24 місяці.

Згідно з кредитного договору № 142ст від 24 червня 2014 року, ОСОБА_1 отримала від кредитної спілки «Імперіал ЛТД» кредит у сумі 1 500,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 24 червня 2014 року, та прийняла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення 24 місяців від дати отримання кредиту. Плата за користування кредитом становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. За згодою сторін було складено графік погашення кредиту, відповідно до якого остання зобов`язалась до 25 числа кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитом та сам кредит.

Відповідач вказане зобов`язання у строк, визначений кредитним договором, не виконав. Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості по кредитному договору №142ст від 24 червня 2014 року, відповідно до якого сума заборгованості складає 10 276,88 грн. (а.с. 20-21).

Згідно копії рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 квітня 2019 року по справі № 428/1671/19 позов кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 2339 від 04 серпня 2012 року у розмірі 19 376,06 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором № 2339 від 04 серпня 2012 року суд зазначає.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 2339 від 04 серпня 2012 року, відповідно до якого сума заборгованості складає 24 078,23 грн. з яких основний борг – 4 261,53 грн., заборгованість зі сплати відсотків – 19 816,70 грн.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З кредитного договору № 2339 вбачається, що сторони погодили розмір сплати процентів за кредитом, який надавався строком на 24 місяців, тобто до 05 серпня 2014 року.

Таким чином, починаючи з 05 серпня 2014 року, відповідач мав обов`язок погасити всю заборгованість за кредитним договором, а не вносити періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року щодо застосування відповідних норм права.

Разом з тим суд, вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду нового розрахунку заборгованості за договором № 2339 від 04 серпня 2012 року, з урахуванням змінених позовних вимог, або періоду його проведення, не надано й доказів на підтвердження доводів позовної заяви про невчасне виконання рішення суду від 26 квітня 2019 року у справі № 428/1671/19, а також аргументів щодо права, всупереч усталеній практиці Верховного Суду України, продовжувати нарахування відсотків за кредитним договором після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги.

Враховуюче викладене а також, зважаючи на рішення суду від 26 квітня 2019 року, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором задоволено (стягнуто 19 376, 06 грн. з яких 4 261,53 – основний борг, 15 114,53 грн. – проценти) суд вважає, що в задоволенні уточнених позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 4 702,17 грн. за кредитним договором № 2339 від 04 серпня 2012 року слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки у даному випадку права та законні інтереси позивача мають забезпечуватись положеннями ч. 2 ст. 625 УК України.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором № 142ст від 24 червня 2014 року суд зазначає.

З кредитного договору № 142ст від 24 червня 2014 року вбачається, що сторони погодили розмір сплати процентів за кредитом, який надавався строком на 24 місяців, тобто до 25 червня 2016 року.

Таким чином, починаючи з 25 червня 2016 року, відповідач мав обов`язок погасити всю заборгованість за кредитним договором, а не вносити періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року щодо застосування відповідних норм права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 142ст складається з суми основного боргу у розмірі 1 500 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у сумі 2 120,50 грн., нарахованих станом на 25 червня 2016 року.

       Разом з тим, представником позивача заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142ст від 24 червня 2014 року солідарно з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наразі позивачем не надано доказів укладення договорів поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на забезпечення виконання кредитного договору № 142ст від 24 червня 2014 року, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за договором № 142ст в розмірі 10 266,88 грн також слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                 Д.Ю. Луньова