П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  560/1087/21

Головуючий у 1-й інстанції:  Шевчук О.П.

          Суддя-доповідач:  Іваненко Т.В.

09 вересня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Іваненко Т.В.

суддів:  Сторчака В. Ю.  Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу   ОСОБА_1  на  рішення   Хмельницького окружного адміністративного суду  від  03 березня 2021 року  у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про   визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати (із врахуванням раніше виплачених сум) та виплачувати  пенсію без обмеження максимальним розміром з 23.09.2020;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, у якому він заперечує проти доводів апелянта та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з огляду на таке.

З обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 з 23.09.2020 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 70% сум грошового забезпечення.

При обчисленні пенсії враховано грошове забезпечення: - посадовий оклад 8180,00 грн; - оклад за військове звання 1480,00 грн; - процентна надбавка за вислугу років 50% 4830,00 грн; -          середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, в т. ч. 13775,35 грн: - науковий ступінь кандидата наук 5%; - звання "заслужений" 10%; - надб. за кв. категорію, лікарі (крім хірургів), вища 7%; - робота з таємними виробами, носіями, документами 15%; - надбавка за особливо важливі завдання 65%; - премія 35%. Всього 28265,35 грн, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 28265,35 грн. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення у розмірі: 19785,75 грн. Вид підвищення або надбавка до пенсії: учасник АТО, учасник бойових дій (ст.6) 428,00 грн; учасник бойових дій 40,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) становить 20253,75 грн з урахуванням максимального розміру пенсії 17120,00 грн.

Згідно з перерахунком пенсії позивача з 01.12.2020 розмір його пенсії визначено в сумі 25310,89 грн, і з врахуванням обмеження максимального розміру пенсії сума до виплати складає 17690,00 грн.

Листом за № 2200-0308-8/312 від 03.01.2021, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що виплата пенсії здійснюється у встановленому максимальному розмірі. З 01.12.2020 проведено перерахунок його пенсії, в результаті якого розмір пенсійної виплати складає 17690,00 грн.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача стосовно обмеження виплати його пенсії максимальним розміром, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність обмеження розміру пенсії позивача на підставі норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, оскільки пенсію позивачу призначено на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 23.09.2020.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно з ч.1 ст.43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно матеріалів справи позивачу встановлено основний розмір пенсії станом на 23.09.2020 в сумі 20253,75 грн, однак пенсія виплачувалась у розмірі 17120 грн, а з 01.12.2020 у розмірі 17 690 грн, тобто з врахуванням обмеження максимального розміру.

Разом з тим, частина 7 ст.43 Закону №2262-ХІІ згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який прийнято 06.12.2016 та вперше опубліковано в газеті "Голос України" 27.12.2016 та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01.01.2016 по 31.12.2016" замінено словами і цифрами "по 31.12.2017".

Таким чином, зі змісту внесених змін Законом України № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, слідує, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 15.04.2019 у справі №522/16973/17 та від 21.11.2019 у справі №295/2039/17.

В подальшому аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17. При цьому Суд вказав, що не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.

Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, тобто з 20.12.2016.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності обмеження максимальним розміром пенсії позивача, на той факт, що норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI є чинними та скасовані не були, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та фактично є ідентичними останньому.

При цьому, сам факт визнання Конституційним Судом України такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України, свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при виплаті пенсії позивачу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що норми ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Отже, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 23.09.2020 пенсії з обмеженням її максимального розміру та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивача з 23.09.2020 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Стосовно вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов`язком.

В силу положень ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов`язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України.

У силу  п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право  скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі  ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови  про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити  частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року  скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 23.09.2020 пенсії з обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної з 23.09.2020, без обмежень її максимальним розміром, та виплатити різницю між отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 23.09.2019 до дати винесення рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Іваненко Т.В.

Судді Сторчак В. Ю.  Граб Л.С.