Справа № 761/37809/20

Провадження № 2/761/5006/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Осипенка Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У своїй позовній заяві позивач просив суд:

1) витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 06 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим Костянтином Сергійовичем;

2) визнати недійсним договору іпотеки № 36 від 02 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою Олесею Володимирівною;

3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №48517199 від 04.09.2019 та скасувати запис №33073971 від 22.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48909974 від 27.09.2019 та скасувати запис №33435144 від 27.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

5) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48972560 від 02.10.2019 та скасувати запис №33493245 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_3 права іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

6) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48971941 від 02.10.2019 та скасувати запис №33492631 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

7) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5 501 (п`ять тисяч п`ятсот одна) гривень 40 (сорок) коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CM-SME001/211/2007. Цього ж дня, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки № РМ-SME001/211/2007, предметом якого є нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать іпотекодавцю на праві приватної власності. 28.11.2017 року ПАТ «ОТП Банк» відступило право вимоги за кредитним договором № СM-SME001/211/2007 від 23.07.2007 року та договором іпотеки № PM-SME001/211/2007 від 23.07.2007 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест». 28 листопада 2017 року Державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Щвець Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38398570 від 28.11.2017 року про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 (надалі - « ОСОБА_5 »). Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2017 року. Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було припинено чинність запису про іпотеку №23619412 та запису про обтяження №24564344. 06 червня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С. У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов К.С. про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року у справі №761/26611/18 позов ОСОБА_4 задоволений у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2019 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року змінено в частині мотивів для задоволення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. 27 липня 2019 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко А.О. прийнято рішення №47984728, яким на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 та постанови Київського апеляційного суду від 07.05.2019 у справі №761/26611/18 скасовано право власності ОСОБА_6 та закрито розділ № 1421175480000. У зв`язку із закриттям розділу №1421175480000 зникли перешкоди для повторної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 . Так, державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В., на підставі договору купівлі-продажу №4513 від 23.07.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48517199 від 04.09.2019, яким зареєстровано право власності на спірні квартири за ОСОБА_4 (запису про право власності №33073971) та відкрито новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1906859980000. 27.09.2019 року ОСОБА_4 , на підставі рішення № 2455 від 27.09.2019, передано у власність ТОВ «Демітрафорес» нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 02.10.2019 року, на підставі договору іпотеки № 368 від 02.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. спірні нежилі приміщення передано в іпотеку ОСОБА_3 (запис про іпотеку №33493245). Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2019 у справі №761/26611/18, TOB «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 звернулися до Касаційного цивільного суду Верховного Суду із касаційними скаргами на зазначені рішення. Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №761/26611/18 касаційні скарги TOB «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07.05.2019 у справі №761/26611/18. В той же час, ОСОБА_4 , на підставі скасованих рішень вже було проведено перереєстрацію права власності на спірні приміщення за собою та передано їх у статутний капітал ТОВ "ДЕМІТРАФОРЕС", яке в свою чергу передало їх в іпотеку ОСОБА_3 , у зв`язку із чим, позивач звернулася із позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2020 року матеріали цивільної справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

12 липня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від ТОВ «Демітрафорес».

Відповідно до вказаних пояснень вбачається, що представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що відповідач не порушив права позивача, оскільки ТОВ «Демітрафорес» та ОСОБА_3 мали усі законні підстави для того, щоб укласти Договір іпотеки відносно нежилих приміщень з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом під час розгляду справи було встановлено наступне.

Судом було встановлено, що 23 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CM-SME001/211/2007.

Цього ж дня, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки № РМ-SME001/211/2007, предметом якого є нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать іпотекодавцю на праві приватної власності.

28 листопада 2017 року ПАТ «ОТП Банк» відступило TOB «Фінансова компанія «Алькор Інвест» право вимоги за кредитним договором № СM-SME001/211/2007 від 23 липня 2007 року та договором іпотеки № PM-SME001/211/2007 від 23.07.2007 року.

28 листопада 2017 року TOB «Фінансова компанія «Алькор Інвест» звернуло стягнення на іпотечне майно шляхом його продажу третій особі - ОСОБА_5 . Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було припинено чинність запису про іпотеку №23619412 та запису про обтяження №24564344.

06 червня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С.

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов Е.С. про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року у справі №761/26611/18 позов ОСОБА_4 задоволений у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року змінено в частині мотивів задоволення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 та постанови Київського апеляційного суду від 07.05.2019 у справі №761/26611/18 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко А.О. прийнято рішення №47984728 від 27.07.2019 року, яким скасовано право власності ОСОБА_6 та закрито розділ № 1421175480000 в Державному реєстрі речових прав.

Після закриття розділу № 1421175480000 в Державному реєстрі речових прав, державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Оленою Віталіївною, на підставі договору купівлі-продажу №4513 від 23.07.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48517199 від 04.09.2019, яким зареєстровано право власності на спірні квартири за ОСОБА_4 (запису про право власності №33073971) та відкрито новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1906859980000.

27 вересня 2019 року ОСОБА_4 , на підставі рішення № 2455 від 27.09.2019, передано у власність ТОВ "ДЕМІТРАФОРЕС" нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація правочину проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером №48909974 (запис про право власності №33435144).

В подальшому, 02 жовтня 2019 року, на підставі договору іпотеки № 368 від 02.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. спірні нежилі приміщення передано в іпотеку ОСОБА_3 (запис про іпотеку №33493245).

Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2019 року у справі №761/26611/18, TOB «ФК «Алькор Інвест» та ОСОБА_6 звернулися до Касаційного цивільного суду Верховного Суду із касаційними скаргами на зазначені рішення.

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №761/26611/18 касаційні скарги TOB «ФК «Алькор Інвест» та ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 07.05.2019 року, винесене нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Щодо позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

Частини 1, 4 статті 41 Конституції передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Обставини справи свідчать, що позивач втратила право власності на спірні приміщення на підставі судового рішення, яке згодом було скасоване Верховним Судом, тобто спірне майно вибуло із власності позивача без її волі.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 ЦК України).

При цьому, як визначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 року у справі № П/811/1640/17, «в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володін ня суд витребує таке майно на користь позивача.».

Тобто спосіб захисту, яких просила застосувати позивач відповідає змісту порушеного права останньої.

Крім того, як свідчать обставини справи, ТОВ «Демітрафорес» після набуття права власності на спірні приміщення передало їх в іпотеку ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Разом з тим, частина 2 статті 583 ЦК України визначає, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

З огляду на те, що ОСОБА_6 не є стороною іпотечного договору щодо належних їй нежилих приміщень з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - договір іпотеки серія та номер: 368, виданий 02.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. є недійсним, оскільки укладений без волі власника майна.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Зважаючи на те, що після припинення права власності ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав винесено ряд змін у формі рішень про державну реєстрацію, у зв`язку із чим, зроблено ряд записів, які перешкоджають позивачу реалізувати право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 суд вважає правомірним і ефективним способом захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №48517199 від 04.09.2019, скасування запису №33073971 від 22.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48909974 від 27.09.2019, скасування запису №33435144 від 27.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., визнання недійсним договору іпотеки № 36 від 02 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою Олесею Володимирівною, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48972560 від 02.10.2019, скасування запису №33493245 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_3 права іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48971941 від 02.10.2019 та скасування запису №33492631 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки застосування таких заходів дозволить в повній мірі усунути наслідки порушення прав позивача оскаржуваними правочинами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визнання недійсним договору іпотеки ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) у сумі 5 501 (п`ять тисяч п`ятсот одна) гривень 40 (сорок) коп. стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, а також положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, ст. ст. 16, 319, 321, 387, 388, 583 ЦК України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити у повному обсязі.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 06 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим Костянтином Сергійовичем.

Визнати недійсним договору іпотеки № 36 від 02 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою Олесею Володимирівною.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №48517199 від 04.09.2019 та скасувати запис №33073971 від 22.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48909974 від 27.09.2019 та скасувати запис №33435144 від 27.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48972560 від 02.10.2019 та скасувати запис №33493245 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_3 права іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48971941 від 02.10.2019 та скасувати запис №33492631 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5 501 (п`ять тисяч п`ятсот одна) гривень 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», адреса місце знаходження - 04053, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.6, код ЄДРПОУ 43255016,

ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 25 серпня 2021 року.

Суддя: