ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«07» вересня 2021 року м. Херсон

Справа № 654/3692/20

Провадження № 22-ц/819/1451/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Кузнєцової О.А.

суддів:Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Сіянка В.М. від 13 травня 2021 року у справі позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що з метою отримання банківських послуг відповідачкою було підписано заяву № б/н від 01 вересня 2010 року, згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Одержання та використання кредитних коштів покладає на позичальника обов`язок погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та іншим зобов`язанням, які передбачені умовами угоди.

Оскільки Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на 16 вересня 2020 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 77 369,69 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита - 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредита - 38 841,75 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 13 572,88 грн.; нарахованої пені - 24 955,06 грн., Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн..

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2021 року позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 вересня 2010 року в сумі 38 841,75 грн. та судові витрати в сумі 1 055,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що її було позбавлено можливості подати до справи відзив, докази її позиції щодо безпідставності вимог позивача та інше. Зазначає, що отримувала в банку кредитну картку з лімітом 500,00 грн, а відповідно до розрахунку, що наданий позивачем, тіло кредиту поступово збільшувалося з невідомих для неї причин і їй не зрозуміло яким чином сума боргу станом на 16 вересня 2020 року становить 38 841,75 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є незрозумілим, зазначені в ньому суми є надуманими та нічим не підтверджені. Позивачем не надано доказів, що між сторонами виникли кредитні відносини, анкета заявника не підписана самим заявником. Умови кредитування не містять її підпису, а тому в позові слід відмовити враховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду.

Письмових відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільним процесуальним законом межах, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачкою фактично отримано та використано кредитні кошти, і такі кошти нею не було повернуто, заявлені до неї вимоги про стягнення кредитної заборгованості за протроченим тілом кредиту, розмір якої станом на 16 вересня 2020 року становить 38 841,75 грн., підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 01 вересня 2010 року між Банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно наданої Банком довідки сума кредитного ліміту постійно змінювалася (а.с.51). Так, 02 вересня 2010 року він становив 500,00 грн., який 06 грудня 2010 року було підвищено до 600,00 грн, 11 лютого 2011 року - до 700,00 грн, 21 липня 2011 року - до 800,00 грн., 13 жовтня 2011 року зменшено до 580,00 грн, 28 жовтня 2014 року - до 560,00 грн., 16 березня 2015 року - до 0,00 грн., 04 березня 2017 року збільшено до 3 000,00 грн., 09 березня 2017 року - до 5 000,00 грн., 11 листопада 2017 року - до 25 000,00 грн. і 30 серпня 2018 року кредитний ліміт було ззменшено до 0,00 грн.

Вказані зміни кредитного ліміту за кредитною карткою також підтверджуються випискою з особового рахунку відповідача, відповідно до якої відповідач активно користувалась кредитними коштами в межах збільшеного кредитного ліміту (а.с.50-60).

Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач використовує кредитні кошти, погашає заборгованість та знову може користуватися кредитними коштами. Таким чином, сума заборгованості за кредитом постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості.

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 16 вересня 2020 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 77 369,69 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита - 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредита - 38 841,75 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 13 572,88 грн.; нарахованої пені - 24 955,06 грн. (а.с.4-11)

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01 вересня 2010 року вбачається, що відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами в межах наданого їй кредитного ліміту, а за період з 01 вресня 2010 року по 16 вересня 2020 року повернула на рахунок банку 102 257,07 грн. (згідно із даними Банку, які містяться в розрахунку) (а.с.10).

Як вбачається з банківської виписки за період з 01 вресня 2010 року по 16 вересня 2020 відповідач використовувала в межах наданого поновлювального кредитного ліміту грошові кошті, здійснювала відповідні покупки та інше, а також періодично повертала на рахунок банку використані грошові кошти через різні засоби поповнення рахунку (а.с.50-60).

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 червня 2020 року (справа № 189/786/18), від 10 червня 2020 року (справа № 658/4229/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.

Проте, колегія суддів, перевіривши наданий Банком розрахунок та виписку, встановила, що сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту (38 841,75 грн.) значно перевищує максимальний розмір наданого Банком кредитного ліміту (25 000,00 грн.), тобто можна зробити виснвок, що до зазначеної Банком суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 38 841,75 грн. відносяться й інші нарахування (можливо відсотки за користування кредитом або штрафні санкції).

Оскільки між сторонами не узгоджено розмір процентів за користування кредитом та неустойки, кошти, внесені на погашення кредиту, позивач мав зараховувати саме на погашення тіла кредиту, а не на погашення процентів, пені та штрафів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що під час розрахунку заборгованості слід враховувати лише фактично використані та повернуті позичальником кошти банку.

Так, колегією суддів, встановлено, що сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту у розмірі 38 841,75 грн. значно перевищує максимальний розмір наданого Банком кредитного ліміту у розмірі 25 000,00 грн., а відтак позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по тілу кредиту в зазначеному ним розмірі.

Сам по собі розрахунок, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості у відповідача за тілом кредиту. Будь-якого іншого розрахунку заборгованості за тілом кредиту, який би становив суму в межах наданого Банком максимального кредитного ліміту по картковому рахунку, Банком суду не надано. Таким чином апеляційний суд позбавлений можливості вирішити вимоги Банку щодо стягнення з відповідача можливої заборгованості за тілом кредиту з урахуванням вищевстановлених обставин справи.

Крім того, Банком не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу відповідачу не є можливим. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18.

На підставі наведеного, оцінивши надані Банком докази на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а саме виписку з особового рахунку клієнта та розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту у визначеному Банком розмірі. Відповідачу було встановлено максимальний кредитний ліміт у розмірі 25 000,00 грн., яким вона періодично користувалася та повертала на рахунок Банку відповідні кошти. За встановлених обставин, зважаючи на те, що між сторонами не узгоджено розмір процентів за користування кредитом та неустойки, а також на те, що сума заборгованості за простроченим тілом кредиту не може перевищувати максимального розміру кредитного ліміту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом креду у визначеному Банком розмірі задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуальногоправа є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом першої інстанції без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило її можливості подати до справи відзив та відповідні докази своєї позиції.

Так, згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи,у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отриматисудову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів своєчасного вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження, що не відповідає ч.5 ч. ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Як вбачається з наявного в матеріалах спрови рекомендованого поштового повідомлення, ОСОБА_1 отримала ухвалу суду від 22 квітня 2021 року про призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження лише 13 травня 2021 року (а.с.122), в той час як цього ж дня справу було розглянуто по суті позовних вимог та ухвалено відповідне рішення (а.с.118-120).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог, не зважаючи навіть на те, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит та нарахованої пені.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому рішення суду на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги, з позивача слід стягнутив на користь ОСОБА_1 судовий збір, яка остання сплатила при подачі апеляційної скарги в розмірі 3 156,01 грн .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерному товариству комерційний банк "Приват Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 156,01 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А.Кузнєцова

Судді: В.В.Майданік

Н.В.Орловська