Справа №949/1573/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Сидоренко З.С.,
при секретарі судових засідань Катюха К.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в м. Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, як правонаступника Селецької сільської ради Дубровицького району Рівненської області та просить визнати за нею право власності на земельні ділянки загальною площею 2,56 га, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №043572, виданого 28.11.2005 року Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження голови Дубровицької райдержадміністрації від 28.05.2004 року №182, які належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після якої спадщину прийняв, однак не оформив своїх спадкових прав, її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за спадкоємцем за законом.
Свої вимоги мотивує тим, що її мати ОСОБА_2 за життя мала земельні ділянки площею 2,56 га у межах згідно з планом, що належали їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №043572, виданого 28.11.2005 року Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження голови Дубровицької райдержадміністрації від 28.05.2004 року №182. ІНФОРМАЦІЯ_3 її мати ОСОБА_2 померла. Так як за життя мати заповіту не залишила, то після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно для спадкоємців за законом. На день смерті матері з нею проживав та був зареєстрований чоловік померлої, а її батько ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, вступивши у фактичне управління та володіння спадковим майном. Однак своїх спадкових прав на майно, що належало ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_3 . На день смерті батька вона була зареєстрована з ним за однією адресою, тому вона є такою, що прийняла спадщину, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_3 13 лютого 2016 року вона звернулася в Дубровицьку районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа №54/2014 та видане свідоцтво на спадщину за законом на майновий сертифікат. За життя батькові також належали земельні ділянки, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №071141, виданого 14 жовтня 2004 року Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів, а також земельні ділянки, які належали її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після якої він прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Для юридичного оформлення права на спадкове майно, вона звернулася до приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Таборовця М.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_3 02 вересня 2020 року нотаріус видав їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки її батька, які йому належали. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 їй було відмовлено у зв`язку з тим, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №043572, виданий 28 листопада 2005 року, тобто після смерті ОСОБА_2 . Вказана обставина перешкоджає їй отримати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки та стати повноправним власником належного їй, як законному спадкоємцю, спадкового майна.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Дубровицької міської ради у судове засідання не з`явився. Згідно заяви міського голови Микульського Б.М., Дубровицька міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просить суд розглядати справу без участі представника міської ради, за наявними у справі матеріалами.
Суд, відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги позивача не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку що позов слід задоволити з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.5, 13).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав, до складу якої у відповідності до ст. 1218 ЦК України входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв`язку з його смертю.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 належали в тому числі земельні ділянки, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №071141, виданого 14 жовтня 2004 року Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів.
При цьому, було з`ясовано, що померлий ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.4) земельні ділянки загальною площею 2,56 га в межах згідно з планом, що належали їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №0208791 та виданого взамін 28 листопада 2005 року Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №043572, вступивши у фактичне управління та володіння даним спадковим майном, так як проживав з померлою на день відкриття спадщини, що підтверджується довідкою №905 від 28.08.2020 року (а.с.10).
Однак, як встановлено у судовому засіданні, за життя ОСОБА_3 своїх спадкових прав на земельні ділянки, що належали дружині ОСОБА_2 , юридично не оформляв і свідоцтво про право на спадщину не отримував.
Оскільки на день смерті ОСОБА_3 проживав із своєю дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №1706 від 18.11.2019 року (а.с.11), остання, у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.
Як вказує позивач, для юридичного оформлення права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , вона звернулася до приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Таборовця М.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлого.
Так, 02 вересня 2020 року позивачу було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки її батька ОСОБА_3 , які йому належали.
Разом з тим, 25 листопада 2020 року приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Таборовець М.І. своєю постановою відмовив позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,40 га, 0, 46 га, 0,45 га та 1,24 га, які призначені для ведення особистого селянського господарства та належали померлій ОСОБА_2 , які фактично успадкував ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав, оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №043572 був виданий 28 листопада 2005 року, тобто після смерті ОСОБА_2 (а.с.14).
Як вбачається з відповіді Відділу у Дубровицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 року (а.с.20) згідно розпорядження голови Дубровицької райдержадміністрації №416 від 20.10.2000 року ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0208791, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів за №1614 від 18.03.1997 року на території Селецької сільської ради Дубровицького району, землі КСП "Горинь".
На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", доручення Президента України Л.Д. Кучми від 18.09.2000 року №1-14/1129, у відповідності до Законів України "Про землеустрій" та "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок" проектною землевпорядною організацією складено технічну документацію із землеустрою щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Селецької сільської ради Дубровицького району, землі КСП "Горинь" Дубровицького району Рівненської області.
Згідно вищезгаданої технічної документації за ОСОБА_2 були закріплені земельні ділянки, а саме: масив 1р ділянка НОМЕР_4 , масив НОМЕР_5 р ділянка НОМЕР_6 , масив НОМЕР_6 к ділянка НОМЕР_7 , масив НОМЕР_8 к ділянка НОМЕР_9 , масив НОМЕР_10 р ділянка НОМЕР_11 . Взамін вищезазначеного сертифіката та на підставі розпорядження голови Дубровицької райдержадміністрації №182 від 28 травня 2004 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №043572, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів Селецької сільської ради за №931 від 28.11.2005 року.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина 2 ст. 1220 ЦК України, так і ст. 525 ЦК УРСР в редакції 1963 року визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР в редакції 1963 року встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Стаття 549 ЦК Української РСР 1963 року, передбачає, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Стаття 525 ЦК Української РСР 1963 року, визначає, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК Української РСР 1963 року, передбачено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.5 Листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до положення ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно п. "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Спадкоємець який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв всю спадщину.
Так, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 в установленому законом порядку, отже і успадкувала вищевказані земельні ділянки, які належали померлій ОСОБА_2 та після смерті якої прийняв їх як спадщину ОСОБА_3 .
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню
Керуючись ст.ст. 317, 321, 328, 1225, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельні ділянки загальною площею 2,56 га, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №043572, виданого 28.11.2005 року Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження голови Дубровицької райдержадміністрації від 28.05.2004 року №182, які належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після якої спадщину прийняв, однак не оформив своїх спадкових прав, її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за спадкоємцем за законом.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне рішення суду складено 10 вересня 2021 року.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду: З.С.Сидоренко