08.09.21

22-ц/812/1717/21

Номер провадження: 22-ц/812/1717/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання -Колосовою О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 490/577/21 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вега-Груп» про визнання майнових прав по договору купівлі-продажу майнових прав №2/Н від 18 жовтня 2018 року-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Вега-Груп» про визнання майнових прав по договору купівлі-продажу майнових прав №2/Н від 18 жовтня 2018 року.

23 липня 2021 року позивач звернувся з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом заборони виконувати будь-які будівельні роботи по переобладнанню, переплануванню та оздобленню приміщення за договором купівлі-продажу майнових прав №2Н/Н від 18 жовтня 2018 року.

В своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до договору купівлі - продажу майнових прав від 18 жовтня 2018 року № 2/Н, укладеного між ним та ПП «Вега-Груп», відповідач має передати позивачу нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 без оздоблення та електропроводки (такі роботи заборонено до моменту передачі по акту Покупцю).

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Вказана ухвала мотивована тим, що заявником не доведено, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, може призвести до неможливості виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач по справі ПП «Вега-Груп» переплановує приміщення. В супереч плану приміщення згідно Договору, зводить капітальні стіни, перегородки, прокладає електропроводку, каналізацію, водопровід. Вказане може ускладнити або унеможливити ремонт приміщення, також можуть порушити приховану електропроводку, внаслідок неякісно виконаних робіт або внаслідок неправильного монтажу може статися пожар, внаслідок неправильно виконаних робіт, пошкодження водопроводу або каналізації - затопленню сусідніх приміщень.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Предметом позовних вимог у даній справі є майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав №2/Н від 18 жовтня 2018 року на нежитлові приміщення проектною площею 156, 40 кв. м. на першому поверсі в третій секції. Тобто предметом спору не є конкретно визначені приміщення, а є лише проектні квадратні метри нежитлових приміщень з визначенням їх розташування та будівельними характеристиками.

Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначав, згідно вказаного договору взяв на себе зобов`язання по будівництву та введенню в експлуатацію об`єкта нерухомості.

При цьому з наданих матеріалів та змісту позову вбачається, що відповідач, на його звернення наприкінці 2019 року повідомив про те, що здача об`єкту в експлуатацію планується на 2020 рік та пропонував розірвати договір. В жовтні - грудні 2020 року, позивачу стало відомо, що приміщення, на яке він має майнові права переплановано, що вказує на невизнання забудовником його майнових прав. 22 березня 2021 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради надало ПП «Вега -Групп» сертифікат щодо відповідності закінченого будівництвом об`єкта багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , а в квітні 2021 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення про надання нової адреси вказаному об`єкту - АДРЕСА_1 .

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує на те, що в нежитлових приміщеннях, які за договором купівлі-продажу майнових прав мають бути передані саме йому ведуться будівельні роботи по реконструкції електропроводки, зведення перегородок, та інші оздоблювальні роботи, що не відповідає умовам договору та свідчить про привласнення належних йому приміщень відповідачем. Саме з цих підстав, позивач просив заборонити відповідачу виконувати будь-які будівельні роботи.

В той же час із змісту заявлених позовних вимог, вбачається, що позивач звернувся на захист майнових прав на нежитлові приміщення площею 156,40 м.кв., придбаних ним за договором купівлі-продажу №2Н/Н від 18 жовтня 2018 року у спосіб їх визнання. Таким чином предметом доказування в даній справі є наявність чи відсутність вказаних майнових прав. Спір щодо неналежного виконання умов вказаного договору від 18 жовтня 2018 року, чи спір щодо наслідків реалізації майнових прав на конкретні збудовані приміщення позивачем не заявлено, а тому забезпечення даного позову у спосіб заборони виконання будівельних робіт по переобладнанню та оздоблювальних робіт, виходить за межі предмету спору, є непропорційним заявленим вимогам.

За таких обставин, заборона виконання будівельних робіт не ґрунтується на вимогах процесуального закону та обмежує права відповідача, в супереч сталої практики Європейського суду з прав людини, яка вимагає дотримання принципу балансу інтересів учасників справи.

Враховуючи наведене, районний суд в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку, що заявником ОСОБА_1 не доведено, що невжиття судом таких заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення заявлених ним позовних вимог.

Врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За такого, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали районного суду, колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування, в зв`язку з чим на підставі ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 13 вересня 2021 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова