Справа № 2-418/

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 вересня 2010 року                                               Совєтський районний суд

  Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого                       – судді Петрової Ю.В.

    при секретарі                       – Тріфоновій С.О.

за участю представника відповідачів     – ОСОБА_2

представника позивача               – Архіпової Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за первісним позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму заборгованості за кредитом, відсоткам, пені, стягнення заборгованості за кредитом, відсоткам, пені, судових витрат в солідарному порядку, зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про розірвання договору кредиту,

В С Т А Н О В И В :

ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості та пені за кредитним договором у розмірі 37 752 доларів США 26 центів, звернення стягнення на предмет іпотеки – квартири АДРЕСА_1, а також стягнення сплачених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання належним чином умов кредитного договору № 7 від 21 січня 2008 року виникла заборгованість, яку відповідач ОСОБА_4 у добровільному порядку не сплачує. Вказуючи, що з метою забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з цього кредитного договору, 21 січня 2008 року було укладено договір іпотеки квартириАДРЕСА_1, а також договір поруки № 9, згідно умов якого ОСОБА_5 зобов’язалась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором, просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а також солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом, відсоткам, пені, і судові витрати по справі на користь банку.

У встановлений законом строк представником відповідачів надав зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору № 7 від 21 січня 2008 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину і повернення сторін у первісний стан.

Мотивуючи позовні вимоги тим, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, зобов’язання виражено в іноземній валюті, тоді як гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України, крім того, у такому разі всі ризики знецінення національної валюти України покладаються Банком виключно на позичальника, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Ухвалою суду від 03 серпня 2010 року зазначену зустрічну позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18 серпня 2010 року вищевказаній первісний та зустрічний позов з усуненням недоліків, виявлених ухвалою суду від 03 серпня 2010 року, об’єднані у одне провадження.

Згодом позивачі за зустрічним позовом змінили предмет та підставу зустрічного позову та просили на підставі ст. 652 ЦК України визнати розірваним кредитний договір № 7 від 21 січня 2008 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 з дати ухвалення рішення суду та визнати наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього  договору, мотивуючи свої вимоги тим, що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні спірного кредитного договору.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд, з урахуванням думки осіб, які приймають участь у справі, вважає за можливе на підставі ст. 169 ЦПК України розглянути справу за його відсутністю на підставі наявних у справі доказів.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом Архіпова Л.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, визначених у позовній заяві та наполягала на їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідачів за первісним позовом, позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісні позовні вимоги, заявлені до його довірителів  не визнав, щодо зустрічних вимог своїх довірителів, вказав, що при укладанні спірного кредитного договору сторони  не мали можливості виходити з того, що можлива суттєва зміна умов, вони розраховували на свої фінансові можливості, та не очікували значного погіршення, зокрема, підвищення курсу долару відносно української гривні, крім того, сторони у договорі були позбавлені можливості своїми односторонніми діями вплинути на стан світової фінансової кризи, яка являється офіційно достовірним фактом, наявність якої підтверджується Законом України «Про внесення змін до деяких Законів з ціллю подолання негативних наслідків фінансової кризи», а також на теперішній час виконання договору на діючих умовах порушує майнові права його довірителів, а саме, на момент видачі кредиту сума кредиту 40 000 доларів США за курсом НБУ склала 202 000 гривень, тоді як на час розгляду справи – складає 316 000 гривень, отже зміна обставин є істотною і якби позичальник міг передбачити такі зміни обставин, він би не уклав цей договір, вказав, що  із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, за таких обставин наполягав на розірванні кредитного договору.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала доводи свого довірителя.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали, вивчивши обставини справи, дійшов до наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 1054 – 1057 ЦК України.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі заступника начальника Філії – Кримського республіканського управління ВАТ «Ощадбанк» з роздрібного бізнесу Шитькової К.М, з одного боку, та ОСОБА_4, з іншого боку, було укладено кредитний договір № 7 (далі – Договір), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти  в сумі 40 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14% річних строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 20 січня 2018 року на споживчі потреби.

При цьому, згідно п. 4.3.2 Договору ОСОБА_4 зобов’язався повернути кредит в сумі 40 000 доларів США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди (обслуговування кредиту в розмірі 0,03% від суми кредиту, або 60,60грн. щомісячно одночасно на день сплати кредиту – п.1.13 Договору), встановлені цим Договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому Договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим Договором.

При цьому, розглядаючи спірні правовідносини, які склалися між сторонами, суд виходить з положень ст. 1054 ч. 2 ЦК України, якою передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046 – 1053 ЦК України.

У порушення  умов договору відповідач ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, що не заперечувалося його представником у судовому засіданні.

Згідно положень ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 5.2. Договору за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми Кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим Договором, позичальник зобов’язався сплатити банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 15 червня 2010 року  згідно розрахунку (а.с. 5) за ОСОБА_4 утворилась заборгованість по кредиту  в сумі 37 752,26 доларів США  та  складається з наступного:  

-   заборгованість по основному боргу – 34 426,20 доларів США;

-   прострочена заборгованість по кредиту – 3 759,44 доларів США;

-   заборгованість по процентам – 2 720,23 доларів США;

-   прострочена заборгованість по процентам – 2 535,36 доларів США;

-   пеня за простроченою заборгованістю по кредиту і процентам – 605,83 долара США;

-   комісія за супроводження – 787,80 доларів США.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Пункт 3.4. Договору, положення якого не суперечать вимогам ст. 1052 ЦК України, передбачає право Банка вимагати від ОСОБА_4 дострокового повернення суми Кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов’язань за цим Договором.

Разом з тим, як витікає з матеріалів справи, одночасно 21 січня 2008 року між ОСОБА_5, ВАТ «Державний Ощадний банк України», з одного боку, та ОСОБА_4, з іншого боку, було укладено договір поруки № 9, згідно до умов якого ОСОБА_5  взяла на себе прямі зобов’язання солідарно відповідати перед ВАТ «Державний Ощадний банк України» по зобов’язанням ОСОБА_4 по кредитному договору №  7 від 21 січня 2008 року, а також додатковим угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Положення ст. 553 ЦК України передбачають відповідальність поручителя перед кредитором у разі порушення зобов’язання боржником.

При цьому, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, разом з тим, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Оскільки відповідач ОСОБА_4 своїх зобов’язань перед ВАТ «Державний ощадний банк України» належним чином не виконував та не виконав до теперішнього часу, що підтверджується дослідженими в суді доказами, не заперечувалося представником позивача та відповідачем ОСОБА_5 у судовому засіданні, суд вважає доведеним  їх обов’язок солідарно сплатити заборгованість перед ВАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним Договором в сумі  37 752,26 доларів США.  

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача коштів за кредитним договором суд приймає до уваги положення ст. 533 ЦК України, якою передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, а якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У зв’язку з викладеним сума заборгованості за кредитним Договором з урахуванням офіційного курсу долару США, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача за первісним позовом становить 298 242 гривні 85 копійок, що засновано на переводі американського долара в гривні на підставі інформації про курси валют (а.с. 121) станом на 06 вересня 2010 року.

Щодо вимог за первісним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісних позовних вимогу даній частині необхідно відмовити на підставі ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у зв’язку з недоцільністю, оскільки допущене боржником порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

    Вирішуючи питання щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність їх задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 652 ЦК України передбачена можливість розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона  розраховувала при укладені договору.  

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В судовому засіданні суд дослідив надані позивачами за зустрічним позовом докази, підтверджені офіційними даними Національного банку України, які підтверджують, що на момент укладання кредитного договору курс долару США по відношенню до гривні згідно з даними Національного Банку України  становив 505.000. за 100 доларів США.

Суд зазначає, що основною функцією Національного Банку України згідно із ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є забезпечення стабільності грошової одиниці, а п. 12 ст. 7 даного Закону встановлює, що Національний Банк України складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування. Враховуючи що Національний Банк України належним чином виконував свою основну функцію більше п’яти років, а аналіз та прогнозування стану платіжного балансу не передбачало різких критичних змін, сторони при укладанні спірного договору виходили з того що різка зміна співвідношень гривні до долара США не настане.

Також істотною зміною обставин суд визнає різке зменшення вартості заставного майна, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, згідно з договором іпотеки від 21 січня 2008 року вартість майна, переданого в іпотеку складає 290 575 гривень, що було по курсу НБУ на момент видачі кредиту 57 500 США. Тобто на момент видачі кредиту відповідно до вищезазначеного договору іпотеки п. 1.1.1 сума кредиту 40 000 доларів США за курсом НБУ складає 202 000 гривень, і таке співвідношення вартості кредиту та іпотеки забезпечувало виконання зобов’язань по кредиту та задовольняло інтереси двох сторін.

На час розгляду справи сума кредиту 40 000 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 316 000 гривень, а вартість майна 290 575 гривень, що в валюті кредиту складає 36 780 доларів США. Таке співвідношення не забезпечує виконання зобов’язань по кредиту.

Дана обставина є дуже суттєвою, оскільки по-перше при укладенні договору позивач за зустрічним позовом розраховував, що в разі бажання терміново погасити кредит у нього не виникне складнощів, так як вартість заставленого майна перевищує суму наданого кредиту, по-друге, надання банком кредиту на суму, що не забезпечена виконанням зобов’язання на 50 % не можливо на тих же умовах, або й зовсім неможливо.

Дані обставини безперечно підтверджують, що при наявності цих обставин на момент укладення кредитного договору  сторони не укладали б такого договору.

Другою вимогою, згідно з п. 2  ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України є те, що зміна обставин, зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Причини суттєвої зміни обставин полягають у падінні курсу гривні, значній девальвації гривні та знеціненні нерухомості, що викликано впливом світової фінансової кризи, яка призвела до суттєвих негативних явищ в економіці України. В даному випадку при всій турботливості та обачності жодна із сторін договору не взмозі вплинути на курс гривні або на економічну політику держави, що проводиться відповідними органами влади, оскільки ані позивач, ані відповідач не мають повноважень на встановлення або регулювання курсу гривні.

Третьою вимогою, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України є те що, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Так, відповідно до приписів п.7.3.1. Закону України «Про оподаткування» доходи отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тож з урахуванням даної норми, на думку суду виконання позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 кредитного Договору суттєво збільшить дохід банку, за рахунок зміни курсу гривні до долара США по тілу кредиту 117 700 гривень та за процентами за користування кредитом – 16 436 гривень.

Суд вважає, що на цій підставі виконання оспорюваного кредитного Договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін, тому що банк отримує прибуток більший, ніж той на який розраховував при укладанні договору, тоді як ОСОБА_4 несе витрати  та відповідальність в більшому об’ємі, ніж той на який розраховував при укладенні договору.

Четвертою, обов’язковою, вимогою ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання судом договору є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банківська діяльність це – залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Стаття 44 цього Закону встановлює, що банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та кредиторів.

З огляду на вище вказане суд вважає, що суттєва зміна обставин викликана перш за все змінами в банківській сфері.

Пунктом 1.1. Розділу VI Інструкції про банківську діяльність закріплено, що кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Суд дійшов висновку, що згідно з діючим законодавством, обов’язок нести фінансові ризики лежить на відповідачеві за зустрічним позовом, і не може бути перекладений на позивача за зустрічним позовом.

Суд констатує, що факт розірвання кредитного договору ніяк не скасовує зобов’язання позивачів за зустрічним позовом, відповідачів за первісним позовом повернути позичену грошову суму ВАТ «Державний ощадний банк України».

Відповідно до ст. 653 ЦК України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили  

Згідно зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягають солідарному стягненню на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління судові витрати по справі, зокрема – судовий збір у сумі 1 700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 526, 651, 652, 653, 654, 551, 590, 1054 ЦК України, ст. ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 61,  76, 88, 158 ч. 2, 169, 208, 209, 213 – 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління заборгованість за кредитним договором, відсоткам, пені в розмірі 298 242,85 грн. (двісті дев’яносто вісім тисяч двісті сорок дві гривні вісімдесят п’ять копійок), судові витрати по справі судовий збір 1 700 грн., витрати ІТЗ 120 грн.

В задоволенні іншої частини позову –  відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 – задовольнити.

Розірвати кредитний договір № 07 від 21 січня 2008 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Кримського республіканського управління і ОСОБА_4.

Договір вважати розірваним з дня набрання чинності рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова