Справа № 2-2031      

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     23 вересня 2010  року   Деснянський районний суд міста Києва в складі:

        головуючого   судді      Іванченко М.М.

        при секретарі                 Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,-

ВСТАНОВИВ:

      17.02.2010 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, та просила суд винести рішення про його задоволення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є співвласником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування від 11 листопада 2000 року. Крім позивачки ОСОБА_1 співвласником іншої Ѕ  частини квартири являється третя особа ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.10.1999 року.

      З червня 2008 року по червень 2009 року позивачка тимчасово була відсутня в спірній квартирі. Однак у червні 2009 року коли позивачка повернулась в спірну квартиру, попасти туди вона не змогла, оскільки на дверях було встановлено 3-й замок, а ключів на третій замок третя особа ОСОБА_4 співвласник спірної квартири їй не надав. Позивачка викликала працівників міліції та представників МНС, які зламали вказаний замок. Коли позивачка зайшла в спірну квартиру, то там знаходився відповідач по справі ОСОБА_2. Який зі своєю сімєю зайняли кімнату площею 18 кв.м. ОСОБА_4 не зміг пояснити, на якій підставі відповідачі заселились в спірну квартиру. Третя особа – ОСОБА_4 хвора людина, являється інвалідом 2-ої групи безстроково, у нього психічне захворювання..  Не зважаючи на те, що позивачці на праві власності належить Ѕ частина спірної квартири, вона не давала своєї згоди на вселення відповідачів. Відповідачі перешкоджають у користуванні житловим приміщенням, в зв’язку з чим позивачка змушена просити суд висилити їх з квартири АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідачів не перешкоджати їй користуватися нею.

     В судовому засіданні позивачка, та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

    Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пред’явлений до них позов не визнали повністю, посилаючись на те, що позивач не є власником Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1, оскільки на думку відповідачів Ѕ частина даної квартири була подарована позивачу обманним шляхом, і відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа по факту незаконного заволодіння частиною квартири.

        На підставі договору оренди житлового приміщення від 01 червня 2009 року укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3  та їх неповнолітня дочка ОСОБА_6 мешкають в спірній квартирі. А оскільки на думку відповідачів позивачка не є власником Ѕ частини спірної квартири її згода на їх вселення не була потрібна. Таким чином відповідачі заперечували проти позовних вимог позивача ОСОБА_1, у звязку з незаконністю вимог позивача, та просили суд відмовити в задоволенні позову.

       Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, на підставі того, що позивач ОСОБА_1 не мала права заселятись в його квартиру, оскільки не являється власником Ѕ   частини спірної квартири.

    Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні встановив, що спірне житлове приміщення являє собою двохкімнатну ізольовану квартиру за № АДРЕСА_1, жилою площею 29,7 кв.м., загальною площею 50.5 кв.м.

    Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить Ѕ  частина вищевказаної квартири згідно договору дарування від 11 листопада 2000 року, копія якого є в матеріалах справи.

     Третій особі ОСОБА_4 на праві власності належить Ѕ частина спірної квартири згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.10.1999 року.

     Згідно договору оренди житлового приміщення від 01 червня 2009 року укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3  та їх неповнолітня дочка ОСОБА_6 мешкають в спірній квартирі. Однак позивачка ОСОБА_1 своєї згоди на проживання відповідачів не надавала, договір оренди був підписаний у її відсутність.

      Як було встановлено в судовому засіданні, між мешканцями квартири постійно виникають конфлікти з приводу користування спірною квартирою, що тягло за собою неодноразові звернення до правоохоронних органів як позивача ОСОБА_1 так і відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4

          Як вбачається з ст. 361 ЦК України  Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

       Відповідно до ст. 48 Закону України Про власність власник може вимагати усунення будь яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння і відшкодування завданих цих збитків.

           Приймаючи до уваги те, що проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірній квартирі перешкоджає позивачу, як співвласнику, в частковій мірі розпоряджатися своїм майном, суд вважає за потрібним виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітню дочку ОСОБА_6 з квартири № АДРЕСА_1 і усунути тим самим перешкоди у користуванні своєю частковою  власністю для позивача.    

      На підставі викладеного, керуючись ст. 361 ЦК України, ст. 48 Закону України Про власність, ст.ст. 4, 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1 - задовільнити.

    Усунути перешкоди в користуванні власністю – виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1

      Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.  

     Головуючий: