КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5524/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І
У Х В А Л А
Іменем України
"22" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі судового засідання –Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та нечинною постанови КМ України №1567 від 08.11.2006р.,
встановив:
ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі –КМУ, відповідач) про визнання незаконною та нечинною постанови КМ України №1567 від 08.11.2006 р.
Постановою Окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2009 року, ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Встановлено, що оскаржуваною постановою КМУ затверджено Порядок, яким визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень. Зокрема, Порядком передбачено процедуру здійснення планових, позапланових, рейдових перевірок, права, обов’язки посадових осіб, застосування фінансових санкцій. Як зазначено в преамбулі постанови КМУ, вона прийнята на підставі статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В силу преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
В силу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ч. 3 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до статті 6 цього Закону підстави для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Водночас частиною 2 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (частина дванадцята). Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти (частина тринадцята). Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства (частина чотирнадцята). Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху (частина п’ятнадцята).
Крім того, частиною 18 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Судова колегія звертає увагу на те, що саме на виконання цього положення, Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувану постанову, якою затверджений Порядок.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»при проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Аналізуючи вищезазначену норму закону є підстави вважати, що рейдова перевірка є за своєю правовою природою позаплановою з певними особливостями щодо порядку її проведення. Особливості здійснення рейдової перевірки встановлені, зокрема пунктом 13 Порядку, за яким графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Враховуючи положення частин чотирнадцятої, п’ятнадцятої, шістнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пунктів 12-19 Порядку колегія суддів приходить до висновку, що постановою КМУ встановлені особливості здійснення планових, позапланових, рейдових перевірок, передбачених спеціальним Закону України «Про автомобільний транспорт»з врахуванням специфіки господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Також колегія суддів вважає, що постанова КМУ відповідає положенням частини четвертої статті 19 ГК України, за якою органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами, оскільки саме Законом України «Про автомобільний транспорт» як спеціальним передбачено здійснення планових, позапланових, рейдових перевірок. В свою чергу, особливості проведення вказаних перевірок встановлені Постановою, яка прийнята на підставі статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на викладене, оскаржувана постанова КМУ, якою затверджений Порядок, прийнята на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідає вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», частині четвертій статті 19 ГК України, видана з дотриманням принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Відтак вимоги позивача щодо визнання постанови КМУ незаконною є необґрунтованими.
Крім того, судом І-ї інстанції встановлено пропущення позивачем строку звернення до суду, визначеного законом. Ця обставина знайшла своє підтвердження у суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова КМУ видана на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання постанови КМУ неправомірною.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позиція позивача щодо неправомірності рішення відповідача не підтверджується доказами по справі.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: Г.В. Земляна
Складено у повному обсязі 24.09.2010р.