Справа № 2-655/2010 р.                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     20 серпня 2010 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

     головуючого - судді                                  Тимошенка С.В.

     при секретарі                                         Коренчук О.Е.

     адвоката (ів)                                   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської облас-ті

             про визнання  права власності на нерухоме майно та споруди,  

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на нерухоме майно та споруди, посилаючись на нас-тупні обставини.

      Рішенням сесії Татарбунарської районної ради Одеської області від 30 липня 2003 року за № 120-ХХІУ їй були виділені земельні ділянки пло-щами відповідно 0,0162 га та 0,0180 га, загальною площею 0,0342 га, на курорті «Расєйка» Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області для розміщення магазинів та інших обслуговуючих при-міщень. Рішенням 9-ї сесії V скликання Приморської сільської ради від 19 квітня 2007 року їй був наданий дозвіл на попереднє обстеження земельної ділянки для будівництва об’єктів торгівлі, виділена земельна ділянка в натурі та присвоєні відповідні кадастрові номери 5125083900:02:002:028 3 та 5125083900:02:002:02383. На цих земельних ділянках вона разом із сво-їм чоловіком ОСОБА_3 своєю працею та коштами побудували два мага-зини, приміщення відпочинку для обслуговуючого персоналу та господарсь-ко-побутові споруди, яким присвоєна відповідна адреса та номери АДРЕСА_1 Та-тарбунарського району Одеської області. Будівництво вищезазначеного не-рухомого майна повністю було закінчено у 2009 році, тому отримати сві-доцтво про право власності на нього в порядку та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2008 року № 1035 «Про зат-вердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будів-ництвом приватних будинків садибного типу, дачних садових будинків з господарськими спорудами без дозволу на виконання будівельних робіт» во-на не може, оскільки зазначена постанова регулює правовідносини, що ви-никли при самовільному будівництві у період з 05 серпня 1992 року по 01 січня 2008 року, крім того її дія не розповсюджується на торгові при-міщення. При зверненні до Приморської сільської ради Татарбунарського району з проханням видати їй свідоцтво про право власності на збудоване майно вона отримала відмову у зв’язку з тим, що фактично нею було здій-снене самовільне будівництво. Незважаючи на ці обставини, та у відповід-ність діючому законодавству України передбачається при відповідних умо-вах визнання права власності на самовільне побудоване нерухоме майно. Так як вона побудувала магазини, будинки відпочинку для обслуговуючого персоналу на земельній ділянці, яка їй була виділена саме для цих цілей, та в цей час розробляється відповідна технічна документація для надання їй цієї землі у довгострокову оренду, вважає що при будівництві нею не були порушені права фізичних та юридичних осіб. Згідно висновку спеці-аліста будівельні конструкції магазинів та будинків відпочинку знахо-дяться в задоволеному технічному стані, придатні для подальшої експлуа-тації за цільовим призначенням, відповідають будівельним, санітарним та протипожежним нормам. Однак у видачі свідоцтва про право власності на зазначені об’єкти їй було відмовлено у зв’язку з тим, що вони є самочин-ною спорудою, тобто побудовані без дозволу належних органів, тому проси-ла визнати за нею право власності на зазначені об’єкти.

     Позивач у судове засідання не з’явилась, хоча про дату, час та міс-це розгляду справи повідомлялась належним чином – замовною поштою з по-відомленням. Ніяких заяв суду не надсилала. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, за участю її представника адвоката ОСОБА_1

     Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

     Представник Приморської сільської ради Татарбунарського району Оде-ської області позов не визнав, пояснивши, що з боку позивача мало місце самочинне будівництво спірного майна, крім того, позивач не бажає виконувати рішення сесії сільської ради, яким передбачено пайову участь ( внесок ) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної структури сіл Приморське і Трихатки, ухиляючись від укладення договору про пайову участь.  

     Третя особа без самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надіслав заяву, в якій просив справу слу-хати у його відсутності, проти позовних вимог не заперечував.

     Представник третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача – начальник інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_4 - у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, мотивуючи свою правову позицію тим, що спірне нерухоме майно було зве-дено позивачем без затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт, користування земельними ділянками не узаконено. Тому за нею не може бути визнано право на самочинне будів-ництво.

     Заслухавши пояснення та доводи сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

     Із копії витягу з рішення Приморської сільської ради Татарбунарсь-кого району № 114-Y від 19.04.2007 року ( а.с.6,61 ) вбачається, що ОСОБА_2 надано дозвіл на попереднє обстеження земельних ділянок, роз-ташованих на курорті «Расєйка» в межах с.Приморське для будівництва об’-єкту торгівлі ( магазину «Продукти» ) та реконструкції об’єкту торгівлі ( магазину «Реал» ).

     Рішенням Татарбунарської районної ради № 120-ХХІY від 30.07.2003 року продовжено термін користування земельними ділянками, наданими у тимчасове користування на правах оренди із земель рекреаційного призна-чення спільної власності Татарбунарської районної ради та Приморської сільської ради, ОСОБА_2 під магазин «Продукти»  площею 0,0162 га та дозакріплено земельну ділянку під складські приміщення для обслугову-вання магазину ще 0,018 га і встановлено загальну площу під магазином та обслуговуючими приміщеннями 0,0342 га, що видно із його копії ( а.с.7,62 ).

    Як видно із копії витягу з рішення Приморської сільської ради Тата-рбунарського району Одеської області № 538-Y від 16.02.2010 року ( а.с. 8,63 ) ОСОБА_2 продовжено термін для укладання основного договору оренди землі строком на 1 рік.

    Відповідно до копій довідок Приморської сільської ради ( а.с.9,70 ) магазин «Продукти» та магазин «Реал» ФОП ОСОБА_2 розташовані  АДРЕСА_1.

    Згідно копій попередніх договорів №№ 67,68 відповідно від 28 квітня та 19 травня 2010 року ( а.с.11-12,13-14,10-15 ) між Приморською сільсь-кою радою Татарбунарського району Одеської області та ОСОБА_2 ук-ладено попередні договори оренди земельних ділянок орієнтовною площею 0,0382 га та площею 0,0040 га для розміщення об’єктів торгівлі в с.При-морське Татарбунарського району Одеської області.

    Відповідно до вимог про реєстрацію нерухомості ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» було виготовлено технічні паспорти на комплекс будівель та магазин, розташованих АДРЕСА_1 ( а.с.16-22, 66-69 ).

     Згідно загальних відомостей і висновків оцінювача ( а.с.26,46 ) за-гальна вартість нерухомого майна, розташованого АДРЕСА_1 Татарбунарського району Одеської області складає відповідно 94000 грн. і 240000 грн.

Як вбачається з технічних висновків огляду будівельних конструкцій: АДРЕСА_1 Татарбунарського району Одеської області для встановлення їх технічного стану, визначення відповідності будівельним нормам, стан-дартам та правилам для зберігання, подальшої експлуатації та визнання прав власності ( а.с.27-45,47-60 ), будівельні роботи проведено  у 1996-2009 роках самочинно без проектної і дозвільної документації. Будівельні конструкції зазначених комплексу будівель і споруд, а також магазину в цілому перебувають у задовільному технічному стані і придатні до подаль-шої експлуатації за своїм функціональним призначенням у відповідності до будівельних, санітарних та протипожежних норм.

    Відповідно ст.325 ЦК України суб’єктами права приватної власності  є фізичні та юридичні особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, що випливає із ст.328 ЦК України

    Як передбачено ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, саніта-рних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Але як вбачається із висновків технічних звітів ( а.с.35,53 ) суб’-єктом оцінюючої діяльності при огляді будівельних конструкцій: комплексу будівель і споруд бази відпочинку та магазину ( АДРЕСА_1 ); мага-зину зі складом ( АДРЕСА_1 ) не досліджувалось питання про додер-жання позивачем при здійсненні будівництва архітектурних, екологічних, природоохоронних та інших норм і правил. Крім того, судом встановлено нецільове використання земельної ділянки по АДРЕСА_1, де разом з магазином побудовано ще й базу відпочинку.

     Згідно з ч.ч.1-2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого прое-кту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набу-ває права власності на нього.

     Оскільки позивачем збудовано зазначене нерухоме майно на земельних ділянках, одна з яких не була відведена для будівництва бази відпочинку, без належного дозволу і належно затвердженого проекту, то це будівництво є самочинним і позивач у відповідності з вимогами закону не набуває пра-ва власності на нього.

     Частиною 3 ст.376 ЦК України передбачено виключення із загальних правил, викладених вище, у відповідності з яким право власності на само-чинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

     Але позивачу не було надано земельні ділянки під уже збудоване май-но у встановленому законом порядку, оскільки ніяких зусиль для узако-нення самочинного будівництва позивачем не докладалось і не докладається тепер. Суд вважає, що позивача влаштовує такий стан справ, тому ним та-кож не докладаються зусилля для розробки проекту землеустрою щодо відве-дення земельних ділянок – об’єктів оренди.

     У відповідності до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника ( ко-ристувача ) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

     Але суд позбавлений можливості застосувати дану норму стосовно по-зивача, оскільки саме незаконними діями, що виявилися у самочинному будівництві нерухомого майна, ігноруванні норм права, порушено права та інтереси як фізичних осіб, що могли б на законних підставах оформити право оренди спірних земельних ділянок і здійснювати їх оренду, вносячи орендну плату, так права і інтереси юридичної особи – Приморської сіль-ської ради, що позбавлена можливості на свій розсуд використовувати на-лежне їй майно  

     Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

     Як з достовірністю встановлено судом, позивачу ще у 2003 році ріше-нням районної ради було продовжено термін користування земельними ділян-ками, на яких знаходиться самочинно збудоване майно. Але якщо виходити з цієї дати, а не з 1996 року, коли, як це зазначено у технічному висновку ( а.с.35 ), почались будівельні роботи на об’єкті по АДРЕСА_1, то можна зазначити, що на протязі згаданих періодів часу позивачем не було докладено жодних зусиль для укладення з Приморською сільською радою договору оренди і його реєстрації, щоб на законних підставах користува-тись земельними ділянками.    

     Відповідно до ч.5 ст.126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до зако-ну.

     Отже, як це випливає із змісту зазначених норм права, право на оре-нду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його де-ржавної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до оде-ржання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

     Але позивач знехтувала цими вимогами закону при здійсненні своєї господарської діяльності.

     Посилання позивача у позовній заяві і його представника у судовому засіданні на наявність попередніх договорів за №№ 67 і 68, суд вважає позбавленим серйозного підгрунтя і не може прийняти до уваги з огляду на те, що такий вид договору не передбачено чинним законодавством – є дер-жавний акт і є договір оренди, тому зазначені «договори» не мають юриди-чної сили. При цьому суд не звертає увагу на те, що у зазначених «до-кументах» міститься посилання на орієнтовну площу земельних ділянок і зазначення неправильної адреси їх розміщення.

     Згідно ст.17 Закону України «Про оренду землі» передача об’єкта орендарю здійснюється у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

     А оскільки позивач на протязі багатьох років не укладає з Примор-ською сільською радою договору оренди земельних ділянок, на яких незако-нно збудоване майно, і принципово не бажає цього робити, то звісно, що відсутні будь-які акти приймання-передачі об’єктів оренди.

     Таким чином, відповідач ОСОБА_2 в рекреаційній зоні «Расєй-ка», яка розташована в межах с.Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району, на виділених їй земельних ділянках згаданою площею збудувала як об’єкти торгівлі, так і не передбачувану рішеннями відповідних рад базу відпочинку ( АДРЕСА_1 ), без затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено права третіх осіб. Тобто до всіх зазначених раніше грубих пору-шень закону, позивачем додано ще одне – не цільове використання наданої земельної ділянки. Можливо позивач не може відрізнити об’єкт торгівлі від бази відпочинку.

     Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про немож-ливість визнання за позивачем права власності на згадане нерухоме майно, вбачаючи підстави для ставлення питання перед відповідними органами про зобов’язання позивача припинити використання земельних ділянок загальною площею 0,0342 га, які розташована в рекреаційній зоні «Расєйка» в межах с.Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району, до от-римання правовстановлюючих документів та приведення земельних ділянок у придатний для використання стан шляхом знесення незаконно зведених бу-дівель та споруд.  

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст.325,375 ч.3,376 ч.ч.1-3,5 ЦК України, ст.ст.125,126 ч.5 ЗК України, ст.17 Закону України «Про оре-нду землі»,ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

     У позові ОСОБА_2 до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання  права власності на нерухоме майно та споруди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

      Суддя                                                 Тимошенко