Справа № 2-691/2010 р.                                                  

                        Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    09 вересня 2010 року.  Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті у складі:

     головуючого - судді                              Тимошенка С.В.

     при секретарях                                    Коренчук О.Е.

                                                    Бакланової О.П.,

     за участю адвоката                                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбу-нари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4                про поділ майна подружжя,

                  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

     ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ рухомого майна, а саме автомобіля марки «Ніссан», який ними було придбане у шлюбі, посилаючись на наступні обставини. 11 жовтня 2009 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем у справі, під час весіл-ля їх батьками та родичами було подаровано грошові кошти, на які у листопаді вони придбали зазначений автомобіль за 70000 грн., який відповідач зареєстрував на себе. Сімейне життя у них не склалося і виникла необхідність поділити згаданий автомобіль, у зв’язку з чим вона запропонувала відповідачу сплатити їй половину вартості автомо-біля, але той категорично відмовився. Після її звернення до суду з даним позовом відповідач розпорядився автомобілем, продавши його. Оскільки рухоме майно придбане в період сумісного проживання, то во-на має право на його 1/2 частину.

     У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні ви-моги у повному обсязі.

     Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що спірний ав-томобіль було придбано за належні йому кошти, частина яких у нього була, а 60000 грн. він позичив до весілля у ОСОБА_5 Тому ві-дчуження автомобіля він не погоджував з позивачем.

     Заслухавши пояснення та доводи сторін, допитавши свідків, дос-лідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

     Згідно копії свідоцтва про шлюб ( а.с.6 ) сторони зареєстрували шлюб 11 жовтня 2009 року, після реєстрації прізвище подружжя «ОСОБА_3».

     Як пояснила свідок ОСОБА_6, восени 2009 року сторони у справі до свого весілля, яке було у жовтні, позичили у неї 2000 доларів США і через 1-2 неділі повернули борг. Для чого вони позичали кошти їй невідомо.

     Свідок ОСОБА_7 підтвердила зазначені свідчення, доповнивши їх тим, що борг ОСОБА_6 сторони повернули після весілля за рахунок подарованих грошей.

     З аналізу показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ви-ходить, що на весілля своєї дочки – позивача у справі – ними було витрачено приблизно 30000 грн., це їх власні кошти та кошти родичів. На весіллі сторонам надарували приблизно 47000 грн. У братів Дубро-вець сторони позичили гроші на автомобіль, який купили за надаровані та запозичені гроші. Із слів своєї дочки – позивача у справі, якій стало відомо від відповідача, автомобіль було куплено за 70000 грн.

     Згідно показань свідка ОСОБА_10, до свого весілля сторони позичили у нього 1000 доларів США для купівлі автомобіля, а розраху-вались уже після весілля.

     Свідок ОСОБА_11 показав, що був запрошений сторонами на своє весілля. Після весілля вони у нього позичили 8000 грн. на авто-мобіль, після купівлі якого приблизно через місяць-півтора повернули борг.

     Свідчення братів ОСОБА_11 підтверджуються копіями розписок про позику та повернення грошових коштів ( а.с.27,28 ).

     Таким чином, у період сумісного проживання у шлюбі сторонами у справі придбано рухоме майно – автомобіль марки «Ніссан». Даний факт суд вважає встановленим з достовірністю.

     До показань свідка ОСОБА_7 в тій частині, що автомобіль від-повідач купив за власні, а не сумісні з позивачем кошти, суд відно-ситься критично і не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються добутими у судовому засіданні доказами і крім того, свідок є матір’ю відповідача і зацікавлена в результатах розгляду справи.

     Аналогічно суд відноситься до показань свідка ОСОБА_5 про те, що у вересні 2009 року відповідач позичив у нього 60000 грн. на купівлю автомобіля і у кілька заходів до липня 2010 року сплатив борг. Ці свідчення об’єктивними доказами не підтверджуються – на них посилається тільки свідок та відповідач, крім того, відповідач і згаданий свідок разом займаються підприємницькою діяльністю, являю-чись компаньйонами. Тому даний свідок прямо чи побічно заінтересова-ний у результаті розгляду справи.

     У суду відсутні підстави сумніватися у правдивості і об’єктив-ності інших свідків.

     Ствердження сторін про те, що автомобіль було куплено за 70000 грн. об’єктивними доказами не підтверджується, тому суд позбавлений можливості взяти саме зазначену суму вартості автомобіля за основу.

     Свідок ОСОБА_12 показала суду, що 16 липня поточного року купила у відповідача спірний автомобіль за 60000 грн., що підтвердив і сам відповідач.

     Тому суд виходить саме з цієї суми, вважаючи її вартістю спір-ного майна і задовольняючи позовні вимоги частково.

     Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте по-дружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спіль-ної сумісної власності…

     Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

     Отже, вартість частки кожної із сторін у спірному рухомому май-ні у грошовому виразі дорівнювала 30000 грн. ( 60000 грн. : 2 ).

     Право власності ними набуто у період сумісного проживання у шлюбі на законних підставах у відповідності до ст.328 ЦК України.

     Оскільки відповідач особисто, без погодженням з позивачем роз-порядився спільною сумісною власністю – автомобілем, отримавши за нього кошти у сумі 60000 грн., то він повинен сплатити позивачу вар- тість її частки у спірному майні у сумі 30000 грн.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,70,71 Сімейного Ко-дексу України, ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, суд

                      В  И  Р  І  Ш  И  В:

     Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

     Провести поділ спірного рухомого майна подружжя шляхом стягнен-ня з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості належної їй 1/2 частки у зазначеному майні у сумі 30000 грн.

     Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 300 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

     Скасувати ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської обла-сті від 03 серпня 2010 року про забезпечення позу – накладенні ареш-ту на автомобіль марки «Ніссан», державний реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_12  

     Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

      Суддя                                           Тимошенко