Справа № 2-811/2010р .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

7 вересня 2010 року                                                                       м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької обл. в складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

з участю секретаря: Кулівар Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському, Вінницької області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ,-

                                                        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», посилаючись на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно із статтею 6 даного Закону з 01 січня 2006 року позивачеві повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком . Однак в порушення вказаної норми Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України щомісячна державна соціальна допомога дітям війни повинна була виплачуватися з липня 2007 року, але цього зроблено не було,  а тому вона просить суд зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну грошову доплату до пенсії, як дитині війни за період з липня 2007 року по липень 2010 року, та в подальшому виплачувати позивачці  суму підвищення  до пенсії як  дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

В судовому засідання позивач  ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовні заяві підтримала в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.    

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у  Могилів-Подільському районі Гоцуляк Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що питання про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни не врегульоване, тому що відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України,  який не передбачає цих виплат, тому Державне казначейство не виділяє коштів для виплат соціальної допомоги дітям війни.

Представник Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, хоча по час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином..  

Заслухавши пояснення позивачки, думку  представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.  

    ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18 листопада 2004 року особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни. Стаття 6 даного Закону передбачає, що д ітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на неї повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

    Статтею 71, п.12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року дію статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

    Однак Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року було визначено, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18 листопада 2004 року, п.3 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року дану статтю було змінено та визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте Рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року дана норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнана неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд" у випадку визнання актів або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.          

Таким чином,  дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року було поновлено з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що  за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

 Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'яз-кове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проте зазначено, що даний мінімальний розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Однак суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ця норма закону, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якого конкретного виду пенсії, а лише як підстава для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі вищевикладеного суд вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Могилів-Подільському районі нарахувати та виплатити позивачці щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 26 серпня 2010 року включно з урахуванням фактично отриманих сум.

Враховуючи, що кошти для фінансування цих витрат мають виділятись із Державного бюджету, тому слід зобов’язати Державне казначейство України виділити та перерахувати управлінню Пенсійного фонду України в Могилів-Подільському районі Вінницької області необхідні кошти для виплати ОСОБА_1 нарахованої доплати до пенсії як дитині війни за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 26 серпня 2010 року включно.      

Керуючись ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 р., рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.10,60,209,212-214 ЦПК України, суд -

                                                                   ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області щодо не виплати  ОСОБА_1пенсії , як дитині війни – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Могилів-Подільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з  липня 2007 року по липень 2010 року включно з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути солідарно з Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області та Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 судові витрати, державне мито в сумі  51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  в сумі 120(сто двадцять) гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення або двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення.  

Суддя:підпис

Рішення не набрало законної сили.

Оригінал рішення знаходиться в справі Могилів-Подільського міськрайонного суду.

ВІРНО:  В.о. голови Могилів-Подільського

                 міськрайонного     суду                                                       П.Ф.РОМАНОВ

                Старший     секретар                                                       О.О.КРИЖАНІВСЬКА