Справа № 2-145/10

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2010 року                 Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого     судді   Овсієнка А.А.

при секретарі                 Веремчук Л.Ю.

з участю: позивача             ОСОБА_1

відповідача                 ОСОБА_2

представника відповідача Луківської селищної ради Тимощук Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Луківської селищної ради Турійського району Волинської області, Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про скасування реєстрації права власності на житловий будинок та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, покликаючись в обґрунтування своїх вимог на наступне.

 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача – ОСОБА_6 і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з приналежними до нього надвірними господарськими будівлями, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1

З числа спадкоємців першої черги за законом спадщину після ОСОБА_6 оформив лише відповідач ОСОБА_2, який 6 жовтня 2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме  - на вищевказаний житловий будинок.

Вважаючи, що ОСОБА_2 в дійсності спадщину після смерті ОСОБА_6 не приймав, оскільки на момент відкриття вищевказаної спадщини він проживав окремо від спадкодавця, а довідка Луківської селищної ради, на підставі якої нотаріусом і було видано відповідачу ОСОБА_2 оспорюване свідоцтво про право на спадщину, не відповідає дійсності, позивач просить визнати недійсним таке свідоцтво про право на спадщину та скасувати державну реєстрацію права власності на згаданий житловий будинок за ОСОБА_2

Крім того, позивач, покликаючись на те, що реєстрація права власності на житловий будинок з приналежними до нього надвірними господарськими будівлями, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, за померлою ОСОБА_6 було здійснено 22 вересня 2009 року, тобто вже після смерті власника,  позивач ОСОБА_1 просила суд також скасувати первинну реєстрацію права власності на дане нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_6

Відповідачами письмових заперечень проти даного позову не було подано, однак і спір між сторонами добровільно не врегульовано.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, при цьому ствердила наведені у позовній заяві факти.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та суду пояснив, що він як спадкоємець першої черги за законом єдиний з поміж інших спадкоємців прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6, проживаючи разом з нею на момент смерті. Вважає, що свідоцтво про право на спадщину, а саме – на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, було видано йому на законних підставах, реєстрація права власності на дане нерухоме майно здійснена у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.

Представник відповідача Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Прокоп’єва Л.А. позов не визнала, вважаючи, що реєстрація права власності на спірний житловий будинок за спадкодавцем ОСОБА_6 було здійснено за заявою спадкоємця ОСОБА_2 хоча і після смерті самого спадкодавця, однак на підставі передбаченого чинним законодавством правовстановлюючого документа – дублікату договору дарування. За ОСОБА_2 право власності на цей же будинок було зареєстровано вже на підставі виданого йому державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. У зв’язку з цим представник відповідача Прокоп’єва Л.А. просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за безпідставністю таких позовних вимог.

Представник відповідача Луківської селищної ради Турійського району Волинської області Тимощук Л.І. позов ОСОБА_1 не визнала, вважаючи селищну раду неналежним відповідачем у даній справі з огляду на відсутність будь-яких майнових претензій до позивача зі сторони даного органу місцевого самоврядування, у зв’язку з чим в задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та представників відповідачів, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.328 ЦК України особа набуває право власності на майно на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є спадкування, яке згідно зі ст.1216 ЦК України являє собою перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) і здійснюється шляхом прийняття спадщини.

Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини впродовж шести місяців з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Луків Турійського району Волинської області померла ОСОБА_6 (а.с.9) і після її смерті відкрилася спадщина.

Та обставина, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_1) та відповідач ОСОБА_2 дійсно являються дітьми померлої ОСОБА_6, а отже – і її спадкоємцями першої черги за законом, об’єктивно підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.8, 32).

15 вересня 2009 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_6 (а.с.30) і 6 жовтня 2009 року державним нотаріусом Турійської державної нотаріальної контори йому було видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1594, про право на спадщину за законом, а саме - на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.40).

На підставі даного свідоцтва про право на спадщину 8 жовтня 2009 року Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно під реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с.10, 12).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 274/2009 (а.с.29-42), ОСОБА_2 впродовж шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини після матері до нотаріуса не звертався, а свідоцтво про право на спадщину було видане ОСОБА_2 виключно на підставі довідки Луківської селищної ради Турійського району Волинської області № 785 від 14 вересня 2009 року (а.с.33), згідно з якою ОСОБА_6 була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 і на день своєї смерті проживала разом з сином ОСОБА_2

Зі змісту даної даного документа слідує, що його було видано за підписом Луківського селищного голови Тимощук Л.І. Однак, як пояснила суду представник відповідача        Тимощук Л.І., даний документ особисто вона не підписувала та не видавала.

В той же час, свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях визнала, що саме вона, як секретар Луківської селищної ради, підписувала вищевказану довідку замість селищного голови Тимощук Л.І., хоча і не зазначила своєї посади, прізвища та ініціалів. При цьому, свідок ОСОБА_8 також зазначила, що відомості про те, що ОСОБА_6 на день смерті проживала у власному будинку разом зі своїм сином ОСОБА_2, були внесені у довідку на підставі особистих пояснень ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Разом з тим, свідок ОСОБА_10 у своїх показаннях категорично спростувала такі відомості, зазначивши, що ОСОБА_6 перед смертю в дійсності проживала одна, тоді як ОСОБА_2 її лише часто відвідував та допомагав по господарству.

Той факт, що ОСОБА_6 на день смерті проживала одна у належному їй житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, а її син ОСОБА_2, проживаючи окремо у власному житловому будинку, лише навідувався до матері та допомагав їй по господарству, підтвердили у своїх показаннях також свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Такі показання вищевказаних свідків є детальними, чіткими, узгоджуються як між собою, так і з іншими наявними у справі доказами.

Зокрема, з реєстраційного штампу у паспорті відповідача (а.с.31) вбачається, що ОСОБА_2 з 3 березня 1998 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до абз.1 п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за                       N 283/8882, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

При цьому, згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-IV, зареєстрованим вважається місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване.

За таких обставин суд вважає вищезгадану довідку неналежним доказом факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на день смерті останньої.

Крім того, наведеними вище доказами, на думку суду, повністю спростовуються також пояснення відповідача ОСОБА_2 та показання допитаної в якості свідка дружини останнього - ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_2 впродовж майже шести місяців, які передували дню смерті ОСОБА_6, постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 в будинку останньої.

Оскільки інших неспростовних доказів, які переконливо підтверджували б факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на день смерті останньої відповідачем не надано, суд вважає, що ОСОБА_2 у визначені законом порядку та строки не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6, а значить - і не набув права на спадщину, а тому визнає недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2, видане 6 жовтня 2009 року державним нотаріусом Турійської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, номер у Спадковому реєстрі 48231192, зареєстроване в Реєстрі нотаріальних дій за № 1594.

При цьому, визнаючи недійсним вищевказаний правовстановлюючий документ, суд одночасно скасовує здійснений Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від  8 жовтня 2009 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок          АДРЕСА_1.

    Наряду з вищевикладеним ОСОБА_1 також заявлено вимогу про скасування державної реєстрації за ОСОБА_6 права власності на вищевказаний житловий будинок.

    Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 набула право власності на житловий будинок          АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27 листопада 1968 року, посвідченого Луківською селищною радою (а.с.37).

    При житті ОСОБА_6 право власності останньої на вищевказаний будинок зареєстровано не було.

    Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.38, 39), право власності на житловий будинок  АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 22 вересня 2009 року під № НОМЕР_1 за заявою ОСОБА_2

    Як пояснила суду представник відповідача Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Прокоп’єва Л.А., право власності за померлою ОСОБА_6 було зареєстровано за заявою її спадкоємця ОСОБА_2

При цьому, представник відповідача Прокоп’єва Л.А. одночасно підтвердила також ту обставину, що будь-яких документів, які посвідчували б повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ОСОБА_6 заявником не було надано.

Відповідно до п.2.1 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України18 лютого 2002 р. за N 157/6445, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

При цьому, згідно з п.2.4 вищевказаного Положення,  під час подання заяви про державну реєстрацію прав фізична особа (власник нерухомого майна) повинна пред'явити паспорт або інший документ, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо цієї особи, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - паспорт або інший документ, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо цієї особи, та документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

Крім того, згідно з п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реєстрація права власності ОСОБА_6 на вищевказаний житловий будинок була здійснена Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» з порушенням встановленого порядку та вимог чинного законодавства, а тому скасовує запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно          № НОМЕР_1 від 22 вересня 2009 року про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок  АДРЕСА_1.

    При зверненні до суду з вищевказаним позовом ОСОБА_1 було сплачено                25 (двадцять п’ять) грн. 50 коп. судового збору (по 8 грн. 50 коп. за кожну вимогу немайнового характеру), 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 9 (дев’ять) грн. на оплату банківських послуг (а.с.1-3).

А тому, задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стягує на користь ОСОБА_1:

- з Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» - 24 (двадцять чотири) грн. 83 коп. судових витрат, в тому числі: 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору, 12 (дванадцять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (37 грн. : 3 = 12 грн. 33 коп.) та 4 грн. витрат на оплату банківських послуг (3 грн. +        3 грн. : 3  = 4 грн.);

- з ОСОБА_2 - 46 (сорок шість) грн. 67 коп. судових витрат, в тому числі:                      17 (сімнадцять) грн. судового збору, 24 (двадцять чотири) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (37 грн. – 12 грн. 33 коп. = 24 грн.        67 коп.) та 5 грн. витрат на оплату банківських послуг (9 грн. – 4 грн. = 5 грн.);

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.328, п.11 ч.1 ст.346, ст.ст. 1216, 1217, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, ч.2 ст.16 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня         2003 року  N 1382-IV, п.п.2.1, 2.4 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України18 лютого 2002 р. за N 157/6445, абз.1 п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за  N 283/8882, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2, видане 6 жовтня 2009 року державним нотаріусом Турійської державної нотаріальної контори Гутом Анатолієм Павловичем, номер у Спадковому реєстрі 48231192, зареєстроване в Реєстрі нотаріальних дій за № 1594.

Скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від                   22 вересня 2009 року про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від                   8 жовтня 2009 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луківської селищної ради Турійського району Волинської області відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1                 46 (сорок шість) грн. 67 коп. судових витрат.

Стягнути з Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» на користь ОСОБА_1 24 (двадцять чотири) грн. 83 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий