Справа № 22ц -3535/10                        Головуючий в 1 інстанції : Крупінська С.С.

Категорія 57                                      Доповідач : Завидовська-Марчук О.Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

16 вересня 2010 року                             м. Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Завидовської-Марчук О.Г.

суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.

при секретарі Лінік Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про зобов’язання провести перерахунок і виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за апеляційною скаргою відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

    4 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, в якому просила стягнути з відповідача в її користь недоплачену суму  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1885 грн. 64 коп. Також подала заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року  позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Зобов’язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням виплачених сум.

В іншій частині вимог відмовлено.

           В апеляційній скарзі відповідач просить постанову Луцького міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволення позовних вимог позивача, в іншій частині постанову залишити без змін.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснює догляд за дитиною до досягнення ним трирічного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього (а.с.5).

Відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, ОСОБА_1 мала право на отримання щомісячної допомоги  у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо нарахування та виплати позивачу соціальної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на Департамент соціальної політики Луцької міської ради в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, наведених у постанові.  

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради відхилити.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала остаточна і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді